Читати книгу - "Історія Лізі"

— Нічого ви не зможете. Мій адвокат каже…

— Не слухайте, що він каже. Будьте хорошим хлопцем і слухайте, що я вам кажу. Мій чоловік залишив мені двадцять мільйонів доларів. Маючи такі гроші, якщо я надумаю влаштувати так, щоб вас відтрахали в зад, то років три, не менше, ви випорожнятиметеся тільки кров’ю. До вас дійшло?

Лізі поклала слухавку, перш ніж він міг би щось сказати у відповідь, надкусила свого бутерброда, дістала з холодильника лимонний напій Кул-Ейд, хотіла була взяти склянку, але зрештою стала пити прямо з горла пляшки.

Ням-ням!

3

Якщо Дулей зателефонує протягом кількох наступних годин, то її не буде вдома, щоб відповісти на його дзвінок. На щастя, Лізі знала, по якому телефону він може подзвонити. Вона пішла до свого незакінченого офісу в сараї, проминувши закутаний у саван труп бременського ліжка. Вона опустилася на простий стілець кухонного стилю (гарненькі нові кабінетні стільці були речами, які вона ніколи не забувала замовляти), натисла кнопку ЗАПИС ПОВІДОМЛЕННЯ на автоматичному відповідачі й заговорила довго не думаючи. Вона повернулася з Місячного Кола не так із готовим планом, як із чітким уявленням про ті заходи, до яких вона вдасться, і переконаністю, що коли вона зіграє свою роль, то Джим Дулей муситиме зіграти свою. «Я свисну, й ти прибіжиш до мене, чоловіче», — подумала вона.

— Заку — містере Дулей, — це Лізі. Якщо ви мене чуєте, то знайте, що я поїхала провідати сестру, яка лежить у лікарні, в Оберні. Я розмовляла з професором, і я дуже рада, що між нами все залагоджено. Я буду в кабінеті свого чоловіка сьогодні о восьмій вечора або, якщо хочете, зателефонуйте мені сюди о сьомій, і ми домовимося якось інакше, якщо ви остерігаєтеся поліції. Машина заступника шерифа може бути припаркована неподалік, можливо, за кущами, по той бік дороги, тому будьте обережні. Залиште мені повідомлення на автоматичному відповідачі.

Вона боялася, що наговорила надто багато для звичайного повідомлення на автоматичному відповідачі, але насправді її послання було цілком нормальним. Але що зробить Дулей, коли зателефонує на цей номер і почує його? Беручи до уваги його божевілля, Лізі не могла точно передбачити його реакцію. Можливо, він урве радіомовчанку й подзвонить професорові в Пітсбурґ? Можливо. Перекаже чи не перекаже професор її послання, якщо Дулей із ним сконтактується, теж було годі передбачити, і, мабуть, це не мало ваги. Для неї було майже однаково, чи Дулей подумає, що вона справді готова укласти з ним угоду, чи дійде висновку, що вона просто його морочить. Вона хотіла тільки домогтися, щоб він нервувався і щоб його розібрала цікавість, як ото розбирає цікавість рибу, коли вона бачить, як щось спокусливо ковзає поверхнею озера.

Вона не наважилася залишити записку на дверях — було вельми ймовірно, що заступник шерифа Бекман або заступник шерифа Олстон прочитають її набагато раніше, аніж на це матиме шанс Дулей, — і це, можливо, означало б зайти надто далеко. Поки що вона зробила все, що могла зробити.

«І невже ти сподіваєшся, що він і справді прийде до тебе о восьмій годині, Лізі? Весело збіжить угору сходами, сповнений упевненості й довіри?»

Ні, вона не сподівалася, що він весело збіжить угору сходами, і не сподівалася, що він буде сповнений чогось іншого, крім божевілля, яке вона вже спізнала на собі, але вона сподівалася, що він прийде. Він буде обережний, як дика тварина, він ретельно перевірить, чи тут немає якоїсь пастки, можливо, прослизнувши сюди з лісу не пізніш як опівдні, але Лізі вірила в те, що інтуїція підкаже йому: ідеться не про трюк, який вона опрацювала разом із департаментом шерифа або з державною поліцією. Він здогадається про це, почувши з її голосу, як вона прагне йому догодити, а крім того, після всього, що він їй зробив, він має всі підстави вважати, що вона тепер почуває себе коровою, приреченою на заріз. Вона прослухала своє послання двічі й задоволено кивнула головою. Атож. На поверхні її голос звучав, як голос жінки, котра прагне якомога швидше покінчити з вельми прикрою справою, але вона мала підстави сподіватися, що Дулей відчує під її словами страх і біль. Тому, що він сподівається їх почути, й тому, що він божевільний.

Лізі також думала, що тут має спрацювати ще одна важлива обставина. Вона одержала свій трунок. Вона здобула свій бул, і це зробило її сильною в якомусь первісному розумінні. Це може тривати недовго, але то байдуже, головне, що якась частка цієї сили — якась частка цієї таємничої надприродної снаги — тепер перейшла на магнітну стрічку автоматичного відповідача. Вона сподівалася, що коли Дулей зателефонує, він її почує й відреагує на неї.

4

Її мобільник досі був у БМВ, і тепер цілком заряджений. Вона хотіла повернутися назад до свого маленького офісу в сараї й перезаписати повідомлення на автоматичний відповідач, назвавши там номер свого мобільного телефону, але потім до неї дійшло, що вона не знає його. «Ти так рідко телефонуєш сама собі, серденько», — подумала вона і знову засміялася гучним, уривчастим сміхом.

Вона повільно під’їхала до кінця під’їзної алеї, сподіваючись, що заступник шерифа Олстон буде там. Він і справді був там, здавшись їй більшим, аніж звичайно, і якимсь первісним також. Лізі вийшла з машини й підняла руку на знак привітання. Він не викликав допомогу й не закричав із переляку, коли побачив її обличчя; він лише всміхнувся й також жестом відповів на її привітання.

Безперечно, Лізі обміркувала можливість вигадати якусь історію, якщо вона застане заступника шерифа на чергуванні, розповісти йому, ніби «Зак Мак-Кул» зателефонував їй і повідомив, що вирішив повернутися до своєї нори в Західній Вірджинії й забути про письменникову вдову; адже навколо неї вештається забагато полісменів-янкі. Звичайно, вона не стала б відтворювати йому його акцент і, певно, змогла б надати своїй розповіді достатньої переконливості, а надто в тому стані хрестильної благодаті, у якому вона тепер перебувала, але зрештою вирішила цього не робити. Ця історія могла б насторожити шерифа Кластерфака та його заступників — вони могли б подумати, що Джим Дулей умисне намагається приспати їхню пильність. Ні, ліпше залишити все так, як воно є. Дулей зумів проникнути до неї