Читати книгу - "Втрачений символ"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Останнім часом гармати ЕМІ, тобто генератори електромагнітного імпульсу, стали звичним явищем. Використовувалися вони здебільшого для того, щоб з безпечної відстані зупиняти авто з втікачами. Пострілом висококонцентрованого електромагнітного випромінювання гармата ЕМІ могла фактично спопелити електроніку будь-якого пристрою, на який її націлювали, — автомобіля, стільникового телефону, комп’ютера. Згідно зі специфікаціями, які роздобула Нола, модель UH-60 мала змонтований на шасі шестигігагерцовий магнетрон із лазерним прицілом та рупорною антеною з підсиленням на п’ятдесят децибелів, здатною посилати імпульс потужністю десять гігаватів. Якщо цим імпульсом поцілити в переносний комп’ютер, його материнська плата згорить, миттєво стерши всю інформацію на цупкому дискові.
— ЕМІ не допоможе! — вигукнула Сато. — Об’єкт перебуває у кам’яній будівлі, що створює щільний протимагнітний екран. Неможливо прицілитися. Чи помітила ти ознаки того, що відео вже оприлюднене?
Нола поглянула на другий екран, де здійснювався безперервний моніторинг сенсаційних новин про масонів.
— Наразі жодних, пані. Але як тільки його оприлюднять, я дізнаюся про це впродовж кількох секунд.
— Тримай мене в курсі, — наказала Сато і відімкнулася.
У Ленґдона аж дух перехопило — гелікоптер різко пішов на зниження над садами Дюпона. Кілька перехожих перелякано розбіглися, побачивши вертоліт, що опустився у прогалину між деревами і жорстко приземлився на галявині з південного боку двоярусного фонтана, спроектованого тими самими двома чоловіками, які створили меморіал Лінкольна.
Через тридцять секунд Ленґдон вже сидів поруч із водієм у «запозиченому» джипі «лексус», який чимдуж мчав Нью-Гемпшир-авеню до Храмового дому.
Пітер Соломон відчайдушно намагався зміркувати, що робити. Все, що спадало йому на думку, — це образ Кетрін, що стікала кров’ю у підвалі... та ще відео, яке він щойно побачив. Він повільно повернув голову до екрана комп’ютера, що стояв за кілька ярдів на кріслі зі свинячої шкіри. Процес передавання просунувся майже на третину.
Надсилається повідомлення: завершено 29%
А тим часом татуйований походжав довкола квадратного олтаря, розмахуючи кадилом та щось тихо декламуючи. Вгору потягнулися густі пасма білого диму. Очі чоловіка були широко розкриті; здавалося, він перебував у якомусь демонічному трансі. Пітер перевів погляд на древній ніж, що лежав, чекаючи свого часу, на розгорнутій на олтарі білій шовковій тканині.
Пітер Соломон уже не мав сумнівів: цієї ночі він помре у цьому храмі. Питання було в тому — як померти. Зможе він знайти спосіб врятувати свою сестру і своє братство чи його смерть буде марною? Він поглянув на коліна, де лежав аркуш із сіткою символів. Коли вона вперше постала перед його очима, то миттєвий шок засліпив його і завадив його зору пронизати покров хаосу й угледіти вражаючу істину. Однак зараз справжнє значення цих символів стало для нього абсолютно чітким і зрозумілим. І він побачив цю сітку по-новому.
Тепер Пітер Соломон достеменно знав, що мав робити.
Глибоко вдихнувши, він поглянув на місяць крізь вікно у стелі й заговорив.
Усі великі істини — прості.
Малах усвідомив це давним-давно.
Пояснення Пітера Соломона було таким граціозним та бездоганним, що Малах не взяв під сумнів його правдивість. Неймовірно, але розшифрування завершального коду піраміди виявилося набагато простішим, аніж він міг собі уявити.
Втрачене Слово було прямісінько перед його очима.
Умить яскравий промінь світла пронизав імлу історій та міфів, що оточували Втрачене Слово. Як і пророкували, воно і дійсно виявилося написаним древньою мовою і містило містичну силу в кожній філософії, релігії та науці, які тільки спромоглася створити людина. В алхімії, астрології, кабалістиці, християнстві, буддизмі, вченні розенкрейцерів, франкмасонів, в астрономії, фізиці, ноетиці...
І тепер, стоячи у цій залі для посвячення на вершечку піраміди Гередому, Малах споглядав скарб, який шукав всі ці роки, і знав, що підійшов до цього моменту абсолютно й повністю підготовленим.
«Невдовзі я стану довершеним. Втрачене Слово знайдене».
А в районі Калорама-Гайтс агент ЦРУ стояв посеред купи сміття, яке він повигрібав зі сміттєвих баків, знайдених у гаражі.
— Міс Кей! — сказав він, звертаючись по телефону до аналітика відділу безпеки. — То була гарна думка — поритися в його смітті. Мені здається, я знайшов дещо цікаве.
А в самому будинку Кетрін Соломон почувалася дедалі сильнішою з кожною хвилиною. Введення розчину Рінгера з лактатом спричинило підвищення кров’яного тиску і притлумило пульсуючий біль в голові. Тепер вона відпочивала в їдальні, отримавши чіткі й недвозначні вказівки сидіти й не рипатися. Її нерви були вкрай напружені, і вона з тривогою чекала звістки про брата.
«Куди всі поділися?» Група слідчих з ЦРУ ще не прибула, а агент, що залишився з ними, і досі десь нишпорив, обшукуючи будинок та прилеглі будівлі. Беламі, замотаний у ковдру, спочатку сидів із нею в їдальні, але потім пішов розвідати хоч якусь інформацію, яка допомогла б ЦРУ врятувати Пітера.
Не в змозі сидіти без діла, Кетрін насилу зіп’ялася на ноги, похитнулася і поволі рушила до вітальні. У кабінеті вона знайшла Беламі. Архітектор стояв спиною до неї біля висунутої шухляди і, вочевидь, був надто поглинутий її вмістом, щоб почути, як вона увійшла.
Кетрін підійшла і стала поруч із ним.
— Ворене?
Старий сіпнувся і повернувся, швидко засунувши шухляду стегном. На його обличчі відбилися потрясіння й смуток, а по щоках струменіли сльози.
— Що сталося?! — Кетрін поглянула на шухляду. — В чім річ?
Здавалося, Беламі відібрало мову. Він мав вигляд людини, яка щойно побачила дещо, чого їй дуже не хотілося бачити.
— Що в тій шухляді? — вимогливо спитала Кетрін.
Беламі надовго затримав на ній сумний погляд своїх залитих сльозами очей. Нарешті він заговорив:
— Ви і я дивувалися, чому цей чоловік так ненавидів вашу родину...
Кетрін спохмурніла.
— Ну то й що?
— Та так, нічого... — на мить затнувся Беламі. — Я щойно знайшов відповідь.
РОЗДІЛ 119
А в залі нагорі Храмового дому, той, хто називав себе Малахом, стояв перед великим олтарем і ніжно масував нетатуйовану шкіру на маківці своєї голови. «Verbum significatium, — повторював він, здійснюючи приготування. — Verbum omnificum». Завершальний інгредієнт нарешті знайдено.
Найдорогоцінніші скарби зазвичай є найпростішими.
Над олтарем уже курилися пасма ароматного диму з кадильниці. Вони підносилися крізь стовп місячного сяйва, розчищаючи канал, через який безперешкодно переміститься вивільнена душа.
Час настав.
Малах відкоркував флакон із почорнілою кров’ю Пітера. Під пильним поглядом свого полоненого він заглибив кінчик воронячого пера в цю темно-червону настоянку і підніс його до священного кружальця на голові. Малах на мить зупинився... подумавши, як же довго він чекав
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втрачений символ», після закриття браузера.