Читати книгу - "Майстер і Маргарита"

173

У Пушкіні відкрилася чебуречна… — Пушкіно (первісна назва Пучкіно) — селище у Підмосков’ї, на річці Учі, нині північне передмістя Москви.

174

Важлива, теж мені, подія — редактора журналу зарізало! То що з того, журнал, може, закриється? Ну що ж поробиш? Людина смертна і, як справедливо сказано було, раптово смертна. Ну й царство небесне йому! Ну, буде інший редактор і навіть, може, ще красномовніший за попереднього. — Роздуми Йвана віддзеркалюють суспільну атмосферу 1930-х років, коли «раптовою смертю» помирали не лише на хвороби чи трагічні інциденти, але, головно, з присуду численних судових процесів над партійними та державними керівниками усіх ранґів (див. прим. [162]). Це масове оновлення керівних кадрів виходило з ідеї «незамінних людей в нас немає». У більшовицькій ідеології конкретна людина втратила усяку індивідуальну цінність, стеряла особисте значення, перетворилася на один з взаємозамінних «ґвинтиків» системи. Тому наступний по Берліозові призначенець на посаду обов’язково буде «ще красномовнішим», доки йому на зміну не знайдуть «ще більш красномовного». І всіх керівників у цьому ряду об’єднуватиме одне: усі вони будуть «раптово смертні». «Ну, буде інший редактор…»

175

…конферансьє Жорж Бенґальський. — За совєтських часів конферансьє не тільки вели програму, оголошуючи наступні номери, але мали виконувати й власні номери гумористичного змісту — у дозволених владою межах та спрямованості. Цей ідеологічно спрямований гумор часто сприймався авдиторією зі сміхом через його недолугість та брехливість. Відтак образ Бенґальського можна вважати збірним. Можливим прототипом Жоржа Бенґальського міг бути конферансьє Московського «Мюзик-холлу» Жорж Раздольський. Прізвище Булгаков міг запозичити також в артиста Бенґальського, епізодичного героя роману Федора Сологуба (Ф. К. Тетернікова, 1863–1927) «Мелкий бес» (1905).

176

Скажи мені, люб’язний Фаґоте, — провідався Волянд в картатого ґаєра… —

Фаґот — це прозвище могло бути утворено автором як від назви духового музичного інструмента (італ. fagotto від лат. fagus — бук) на характеристику «худого та довгого» та ще й з характерним голосом персонажа, так і від грецького слова «фагос» (φάγος — пожирач) як характеристики демона; як лікареві, Булгакову, безсумнівно, були відомі такі медичні терміни як фагоцит (клітина-пожирач), фагоцитоз, бактеріофаг та інші. Крім того, у французькій мові слово «fagot», маючи основне словникове значення «в’язанка», «оберемок хмизу», входить до складу таких фразеологізмів як «sentir le fagot» (віддавати єрессю, крамольничати, вселяти підозру), «débiter des fagots» (молоти нісенітницю, верзти бредню), «être habillé comme un fagot» (бути неґустовно вбраним); французьке слово «fagotin» має два значення: «в’язка хмизу» і «блазень», «штукар», «мавпа вуличного циркаля», а «fagotage» означає несмак, халтуру (українському ж слову «фаґот» у французькій мові відповідає слово «basson»).

Ґаєр (від фр. gaillard — веселун, жартівник або нім. Geiger — скрипаль) — старовинна назва балаганного блазня. Прізвище «Коров’єв» пов’язують зі «схожими» статським радником, вовкулакою й лицарем Семеном Семеновичем Теляєвим-Амвросієм у повісті О. К. Толстого «Упырь» (1841) та Коровкіним у повісті Ф. М. Достоєвського «Село Степанчиково и его обитатели» (1859) та в романі «Братья Карамазовы» (1880).

177

…викликав неймовірний аплодисмент. — Аплодисмент (фр. applaudissement — оплески); автор вживає застарілу форму слова, що нині вживається лише у множині: аплодисменти.

178

Та це ж червінці! — банкноти Державного банку СССР, що перебували в обігу з 1922 по 1947 р. Один червінець дорівнював 10 рублям. В обігу були купюри 1, 3, 5, 10 та 25 червінців (див. також прим. [179] та [237]).

179

Авек плезір! <…> почали падати до залі білі папірці. —

Авек плезір (фр. avec plaisir) — з приємністю, охоче.

Білі папірці — купюри 1922 р. номіналом 1 червінець, надруковані на білому папері, мали блідий візерунок лише з одного боку (однобічні або безреверсні банкноти), які й справді являли собою «білі папірці». 1937 р. на заміну цих купюр були випущені банкноти 1, 3, 5 та 10 червінців з густим візерунком різного кольору з обох боків та з портретом В. І. Леніна на аверсі (лицьовому боці). Це датує час написання фраґмента — перед 1937 р.

180

…у бельетажі з’явився шолом міліціянта… — Бельетаж (фр. bel — гарний та étage — поверх) — перший ярус бальконів над партером у театрі. У час дії роману до однострою міліціянта під час чергування входив не картуз, а шолом, подібний до того, що існує нині в поліції Великої Британії та в регулювальників вуличного руху в Італії.

181

Кров <…> залила манишку… — Манишка — нагрудник з білої тканини, пришитий або пристебнутий до чоловічої сорочки. Крохмальна манишка — те саме, що плястрон (див. прим. [133]).

182

Ґерлен, Шанель номер п’ять, Міцуко, Нарсис Нуар, вечірні плаття, плаття коктейль… —

Ґерлен (Guerlain) — французька парфумерна фірма (заснована 1825 р.), що спеціялізується головно на засобах догляду за шкірою та макіяжу.

Шанель номер п’ять (№ 5 de Chanel) — одні з найпопулярніших на світі парфумів, запах яких не має природних аналогів, синтезовані 1920 р. парфумером Ернестом Бо (Ernest Beaux) на замовлення та кошти фірми Ґабрієли Шанель (Gabrielle Coco Chanel, 1883–1971) — відомого та шикарного паризького дому моди (заснований 1914 р.). Коли Бо запропонував пані Шанель до вибору п’ять пробівок із щойно синтезованими парфумами, їй найбільше припав до смаку аромат композиції з пробівки під номером 5 (звідси й назва).

Міцуко (фр. Mitsouko — «пахнота зради», «дух зради», від яп. [мітцу] — таємний зв’язок, перелюб, зрада та [ко] пахощі, аромат) — парфуми, вироблювані фірмою Ґерлен з 1919 р.

Нарсис Нуар (фр. Narcisse Noir — чорний нарциз) — славетна туалетна вода (одекольон), створена 1912 р. видатним французьким парфумером Ернестом Дальтрофом (Ernest Daltroff), засновником французької фірми Карон (Caron).

183

…почесному гостеві сьогоднішнього вечора Аркадієві Аполлоновичу Семплеярову, голові Акустичної комісії московських театрів. — Прототипом Семплеярова вважається Авель Софронович Єнукідзе (1877–1937), секретар Президії Центрального виконавчого комітету СССР, голова Державної комісії з керівництва Большим та Художнім (де працював Булгаков) театрами, яка була для театрального мистецтва настільки ж «корисною», як і акустична комісія. Пригода з Милицею Андріївною Покобатько зіставляється з вигнанням охочого до актрис підвідомчих театрів Єнукідзе (7 червня 1935 р.) зі складу ЦК ВКП(б) «за політичний та моральний розклад». На відміну від Семплеярова, якого «перекинули до Брянська й призначили на завідувача грибозаготівельного пункту», Єнукідзе 1937 р. було розстріляно за зраду батьківщини та шпіонаж (разом з Штайґером-Майґелем — див. прим. [250]). Прізвище Семплеяров (утворене від французького слова simple — простий [вимовляється семпль або санпль] та слов’янського яр — «Простояров»), зіставляють також з прізвищем Олександра Опанасовича