Читати книгу - "Останній тамплієр"

Нарешті луснуло останнє пасмо, і саме коли «Саварона» зробила крен ліворуч, сокіл раптом зірвався вниз і, здіймаючи бризки, важко впав у море.

Чіпляючись за все, що потрапляло під руки, Тес стала пробиратися нахиленою палубою геть від стернової рубки, інстинктивно пригинаючись, щоб уникнути Венсового погляду. Швидко озирнувшись, вона встигла побачити, як підйомні подушки виринули з-під пінистої води. На якусь мить серце її схвильовано завмерло, коли вона чекала — з'явиться разом із подушками сокіл чи ні. Помітивши темно-брунатну заокруглену фігуру, що стирчала з води поміж двох підйомних балонів, Тес полегшено зітхнула.

Але її піднесення від такого успіху тривало недовго, бо саме цієї миті стакато глухих вибухів сколихнуло «Саварону». Кинувшись до укриття, вона поглянула на патрульний катер, що їх переслідував, і з подивом та жахом помітила, що смертоносний вогонь ведеться саме з його гармати, розташованої на передній палубі.

Лупцьований потоками води і несамовитими поривами вітру, Рейлі кинувся навздогін Де Анґелісу.

«Караденіз» з натугою намагався утримуватися в потрібному положенні, в той час як рятувальники затягували одного з покинутих «Савароною» водолазів у жорсткий надувний човен, а другий водолаз чекав своєї черги, відчайдушно чіпляючись за рятувальний трос.

Нарешті монсеньйор дістався до передньої палуби. За лічені секунди він впевнено вмостився між напівкруглими гарматними плечовими упорами з м'якими прокладками. Розблокувавши смертоносний пристрій і з професійною легкістю розвернувши його у потрібному напрямку, він швидко віднайшов водолазний корабель-утікач і жорстоко влупив по ньому чергою із запалювальних двадцятитрьохміліметрових снарядів.

— Ні! — заволав Рейлі, перелазячи через поперечини на палубу, де було встановлено гармату. Звук пострілів пролунав оглушливо, на якусь мить перекривши навіть завивання вітру в його вухах.

Він кинувся на Де Анґеліса, збив гармату з прицілу, тому нова черга трасуючих снарядів полетіла вбік від «Саварони» і зникла в морі, нікому не завдавши шкоди. Монсеньйор вивільнив одне плече з-під упорів гармати, схопив Рейлі за п'ясть, боляче заламав назад пальці, а потім добряче хряснув його в обличчя. Від такого удару агент ФБР заточився, позадкував нахиленою, залитою водою палубою, і впав.

Швидко підвестися Рейлі не зміг, і його відкинуло в протилежний від Де Анґеліса бік. Сповзаючи палубою, він відчайдушно намагався хоч за щось вчепитися, щоб не випасти за борт. Нарешті йому вдалося втриматися, вхопившись рукою за мотузку. Потім він примудрився таки встати на ноги, але не спромігся ступити і кроку, бо в цей момент патрульний човен раптом підкинуло і винесло на вершину велетенської водяної гори. Тим часом Де Анґеліс уже встиг знову вмоститися біля гармати і забачити водолазний корабель, який виринув зі штормової імли неподалік від «Караденіза». Монсеньйор дав по «Савароні» ще одну чергу. Заклякши від жаху, Рейлі безпорадно спостерігав, як десятки трасуючих снарядів проклали свій блискучий і смертоносний шлях через штормову напівтемряву і вбивчим дощем впали на водолазне судно. Більшість снарядів вразили незахищену корму «Саварони», і у повітря здійнялися язики вогню та клуби диму. «Саварона» здригалася під безжальними ударами скорострільної гармати, і Тес, скоцюрбившись за сталевою перегородкою, відчувала, що її серце ось-ось вискочить із грудей. За швидкості стрільби 1000 пострілів за хвилину навіть коротка черга була, як нокаутуючий удар.

Снаряди згризалися в палубу довкола Тес; раптом вона почула глухий вибух, що пролунав глибоко в трюмі, і пронизливо закричала від страху і розпачу. За якусь мить з корми і труби корабля вирвалися хмари чорного диму. «Саварона» завихляла, наче хтось різко натиснув на гальма. Тес зрозуміла, що снаряди вразили силову установку. Та корабель не вибухнув. «Отже, — з надією подумала Тес, — паливний бак вцілів». Із завмиранням від страху лічила вона секунди, чекаючи, що ось-ось станеться вибух, але не сталося нічого.

Однак і без цього справи були кепські — ніде правди діти.

Підбитий корабель з непрацюючим двигуном став абсолютно безпорадним у бурхливому морі. Хвилі накочувалися на нього з усіх боків, завдаючи йому важких ударів, від яких він кренився і крутився як той бамперний автомобільчик на майданчику атракціонів.

З широко розплющеними від жаху очима Тес спостерігала, як за кормою «Саварони» виріс гігантський водяний пагорб. Швидко наздогнавши корабель, він несамовито обрушився на стернову рубку. Вона ледь встигла щосили вчепитися за рятувальний леєр, коли лавина води пронеслася через корабель, затопивши всю палубу і вибивши вікна рубки.

Прибравши з обличчя розпатлане мокре волосся, Тес поглянула на зруйновану стернову рубку. Ні Венса, ні когось іще ніде не було видно. Скрутившись калачиком, вона заплакала — смерть була поруч! Гадаючи, що патрульний катер тепер уже зовсім близько, Тес кинула швидкий погляд на те місце, де вона бачила його останній раз, але «Караденіза» ніде не було видно.

І тут вона помітила її. Це була велетенська хвиля двадцять метрів заввишки, крута, майже вертикальна. Попереду неї виднілася широченна підошва, яка наче намагалася всмоктати в себе «Саварону».

Хвиля-гігант зайшла на пошкоджений корабель з лівого боку і загрозливо над нам нависла.

Тес міцно заплющила очі. Двигун не працював, тож не було жодної можливості повернути корабель носом до хвилі або спробувати втекти від неї; до того ж, у стерновій рубці нікого не було. Будь-який з цих маневрів підставив би корабель під потужний удар, його затопило б водою, але все одно він залишився би на плаву.

Страшне чудовисько приготувалося вразити корабель по всій ширині борту.

І коли це сталося, то воно легко підкинуло стотридцятитонний сталевий корабель і перекинуло догори дном, як дитячу іграшку.

Помітивши вибухи і чорний дим на кормі водолазного судна, Рейлі щосили заволав до Де Анґеліса, але відразу ж збагнув, що монсеньйор