Читати книгу - "Гірка правда"

Німеччиною, і тоді Польща на своїй території могла б сподіватися якогось роду автономії. Крім цього: Австро-Угорщина була вельми ліберальною монархією, з цісарем і сеймом у Відні можна було розмовляти, а тим часом гітлерівська Німеччина була тоталітарною державою, ні Гітлер, ні Гіммлер, ні ніхто інший у Берліні й поза ним ніколи нічого не обіцяли галичанам чи ОУН щодо якихось концесій в користь українців. Навпаки, було багато відомих заяв про намір Гітлера щодо слов'ян, отже й щодо українців.

A Отто Вехтер ясно казав, що його бажанням було германізувати Галичину, її жителів, тобто галичан.

Розрахунки на "хаос", про який каже Володимир Кубійович, ні сьогодні, ні тоді не можна було брати серйозно. У тій війні зіткнулися дві потуги: гітлерівська Німеччина зі своїми союзниками, і Захід з СРСР. Ця війна, з огляду на її характер, в жодному разі не могла закінчитися "хаосом", про що вже весною 1943 року було відомо цілому світові.

Володимир Кубійович та інші про "легіонову" концепцію писали багато років після війни. Це було і є намагання виправдати ту помилкову політику. Насправді ж ОУН-м-УЦК були засліплені початковими успіхами Німеччини, вірили, що Сталінград, потім Курськ, це тільки тимчасові невдачі. У цій сфері ОУН-б набагато раніше збагнула, що поразка Німеччини - неминуча.

А за умов поразки Німеччини - яка ж могла бути мова про "хаос" на українських землях? Ким він міг бути спричинений? Невже переможна армія, держава зі "Смершем" могла допустити хаос? Невже творцям дивізії невідомі були методи більшовиків у приборкуванні всіляких невдоволень, не то що хаосу?

Чим була СС дивізія "Галичина"

СС дивізія "Галичина" була створена німцями на те, щоб підсилити бойові ряди армії. Щоб не було навіть натяку на "українськість" цієї дивізії, її назвали "Галичина", "тому що ті українці походять з Галичини." [439]

В літературі на Заході українські автори сором'язливо оминають справу створення в рамках СС дивізії "Галичина" поліційних полків з українців, що неначе, жили в Генеральній Губернії, але поза Галичиною, переважно з Холмщини. Промовчують, може, тому, що на цих полках тяжить закид участі разом з УПА і німцями в народовбивстві? Однак про це варто пам'ятати, тобто про те, що під маркою СС дивізії "Галичина" існували СС поліційні полки. Про них могли й не знати рядові вояки дивізії. Та про ці полки - згодом.

Сама СС дивізія "Галичина", після вишколу в Німеччині й під Дембіцею, була послана в другій половині липня 1944 р. в бій під Бродами, в якому, впродовж двох-трьох днів втратила коло 7.000 вояків з 11.000, які вступили до бою.[440] Саме після цього бою багато з дивізії пішло в УПА. Вже під Бродами була співпраця між дивізією і УПА, тобто між ОУН-м і ОУН-б.

Мала рацію ОУН-б (в той час вона називала себе ОУН Самостійників Державників), що метою німців було "кинути (галичан - В.П.) на гарматне м'ясо, словом спожиткувати їх на фронті."

Тоді як же примирити слова Володимира Кубійоича про те, що ніякий інший народ не поніс за останні 15 років таких жахливих втрат, як ми, українці... Ми не можемо самі прикладати рук до нашого винищування, ми мусимо шанувати нашу кров і лише в справжній конечності жертвувати її для батьківщини, [441] з тим, що він сам робив? Чи ті 7.000 вояків дивізії, то були жертви для України, для Батьківщини? Ні, це були жертви божевільної політики ОУН-м, виконавцем якої був той же Володимир кубійович. Правда, Володимир Кубійович про пролиту кров говорив на адресу бандерівців, які, неначе, проливали свою кров, воюючи проти німців. Він навіть картав бандерівців, що "протинімецька акція допомагає більшовикам" (там же). То ЯК же -Володимир Кубійович був проти пролиття української крові в боротьбі проти німців, але не був проти такого пролиття (7.000 вояків!) в боротьбі німців з Радянською Армією? З описів учасників бою під Бродами виходить, що там в дійсності ніякого бою і не було, там була просто ятка, в якій Радянська Армія з повітря, артилерійським вогнем сікла українське, доставлене ОУН-м для німців, гарматне м'ясо. Такою була правда і ніяка брехня її не переінакшить.

Після розгрому дивізії під Бродами, її рештки, крім тих, хто пішов до УПА, знову постягали до Нойгамеру, що під Вроцлавом, тоді Бреслау, там поповнили її склад і послали на придушення словацького повстання проти німців, а згодом до боротьби проти партизан Йосипа Броз-Тіто в Словенії. Перед капітуляцією дивізія була ще використана в бою проти Радянської Армії під Фельдбахом.

Такою, а не іншою була СС дивізія "Галичина", офіційні назви якої були:

- від 30.07.1943 р. "СС - добровольча дивізія "Галичина"

- від 27.06.1944 р. "14 СС - добровольча гренадирська дивізія (Галицька ч. І)".[442]

Гіммлер ясно застеріг, що в Дивізії в жодному випадку не можна навіть думати про незалежність України. Слова "Україна", "українець", "український" заборонено вживати в Дивізії під загрозою кари. Вояки Дивізії мають називатися не "українцями", а "галичанами"[443]

Такою була СС дивізія "Галичина" і так її треба називати. Ефемерна зміна назви цієї дивізії на "І дивізію Української Національної Армії", що сталося 19 квітня 1945 року