Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

(Сидячи на терасі, леді Лорейна спостерігала за тим, як важкі грозові хмари тягнуться до обрію. Холодний вітер торкнувся її  обличчя і ковзнув по спині та голих руках, скуйовдив волосся. Донька генерала подумки всміхнулася: травнева погода ніби підтримувала її, імітуючи настрій та душевні тривоги. Коли здалеку долинув перший звук грози, до дівчини тихо підійшла Дорі і накинула їй на плечі теплу шаль. Спитала, чи не краще юній пані зайти в дім – на дворі ж холодно. Лорейна відповіла, що ще трохи посидить. Невдовзі впали перші дощові краплі і вихованка графа і графині Блейк важко зітхнула: пора! 

До самого вечора Лорейна відкладала не легку розмову з тіткою. Після того, що вона почула від служниці Дорі – вони майже не бачилися. І от – час настав! Еленор дівчина зустріла, коли та виходила з кімнати графа. Дядечкові… гірше і гірше. Графиня спиралася на руку вихованки, але навіть смуток і сльози на обличчі тітки не применшили її рішучість. Дивлячись жінці в очі, вона спокійно сказала)

Лорейна

Тітонько, нам потрібно поговорити, 

І краще це в моїй кімнаті зробити…

(Еленор кивнула, опанувавши нарешті сльози, які текли і текли по її змарнілому, блідому обличчю. Всміхнувшись сумно, дозволила вихованці відвести себе в кімнату, навіть не здогадуючись, про що ітиме мова. З тривогою спостерігала за тим, як Лорейна мовчки запалила ще три великі свічки на важкому канделябрі, наче їй було замало світла. Еленор тільки тепер звернула увагу на предмет, що був загорнутий у якісь брудні ганчірки і акуратно притулений до столика. Жінка розгублено дивилася на незрозумілий предмет і відчувала, як все її єство охоплює почуття тривоги, близької до страху. Лорейна підійшла і завмерла, торкнувшись рукою дивної речі, яка своїми обрисами скидалася на… картину? Інстинктивно графиня поклала долоню на живіт – цей жест, останнім часом, став для неї таким звичним. Заглянула в обличчя дівчини і мимоволі зробила крок… назад: точнісінько такою вихованка була тоді, коли зайшла і попросила розчесати їй волосся,.. коли не витримала і зізналася, що любить барона Клемона і хоче його побачити. Мабуть, так почуваються люди, які опинилися на краю прірви і от-от впадуть. Та тільки щоб врятуватися, замало зробити крок назад… І графиня, і її юна вихованка розуміли, що доведеться впасти! 

Не зводячи погляду з руки вихованки, яку та і досі тримала на таємничому предметі, Еленор якомога спокійніше спитала)

Графиня Еленор

Що сталося, мила, 

Ти щось хотіла?

(Лорейна відповіла зразу, навіть не роздумуючи)

Лорейна

Тітонько, спершу я хочу Вам… показати – 

Гадаю, Вам є що мені сказати.

(З цими словами, дівчина тремтячими руками зірвала ганчір’я і відступила, дивлячись на тітку. Еленор затулила рот долонею і відвернулася – миттєвого погляду на картину було достатньо, щоб зрозуміти: вихованці все відомо! Насилу повернувшись, графиня дивилася на Лорейну і не могла промовити ні слова. Сама дівчина ледве стримувала сльози… Зробила до тітки кілька кроків і сумно всміхнувшись, спитала)

Лорейна

Тітонько, правда ж, у Домініка – талант?..

Графиня Еленор

Лорі… не треба так!..

(Притиснувши руки до грудей, графиня наосліп сіла на ліжку і затремтіла: хотілося плакати, але сльози кудись зникли. Їй бракувало повітря, в голові паморочилося. Підвела на вихованку безпорадний, приречений погляд і тихо прошепотіла)

Графиня Еленор

Колись… цей день мав настати: 

Адже неможливо навіки… гріх приховати.

Лорейна

Прошу, тітонько, заспокойтесь!

У такому стані… не слід хвилюватись.

Графиня Еленор

Що?.. Лорі, ти і про дитину… знаєш?!

(Дівчина кивнула. Це була остання крапля: безсило опустивши голову, графиня гірко заплакала. Лорейна ж ніби отямилася – тривожно глянула на тітку і раптом перелякалася. Сама ж сто разів перед цим наказала собі не нервувати тітоньку і обережно підбирати слова… Все відбувалося зовсім не так! Тремтячими руками вона налила в склянку води і подала графині, присіла біля неї)

Лорейна

Тітонько, спокійно… найважче – позаду: 

Я вже все знаю – ми дамо цьому раду.

(Важко дихаючи, графиня Блейк зробила кілька ковтків води і глянула на вихованку, спитала чужим, здушеним риданнями голосом)

Графиня Еленор

І як давно… ти знаєш?

Лорейна

Вчора ми з Діконом в хованки грали… 

Я в комірчині сховалась і малюнок знайшла,