Читати книгу - "Постріл із глибин"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Szefel, «Beauty», 565—66.
(обратно) 122Bullard et al., «Where History and Theory», 93.
(обратно) 123Sargent, «Lauriat’s», 10.
(обратно) 124Publishers’ Weekly, 21 лютого 1920 p., 551.
(обратно) 125Ці та багато інших подробиць про книгарню Lauriat’s можна дізнатися з фотографій та тексту книги «Lauriat’s», Sargent, 39—46.
(обратно) 126Там само, 46.
(обратно) 127Там само.
(обратно) 128New York Times, 28 вересня 1895 p. Більше про «Біблію штанів» можна прочитати в газеті Daily Mirror за 3 грудня 2013 р.
(обратно) 129У довгих документах Комісії з розгляду претензій, поданих після війни щодо стягення з Німеччини компенсацій різним позовникам, міститься багато подробиць, які надав Лоріа про свою подорож та багаж, який він перевозив. Свій позов він склав 6 квітня 1923 р. Усі подробиці справи я наводитиму з позначкою «Лоріа, позов». Його зауваження щодо безпечності перевезення вантажу океанським лайнером можна знайти в його позові «Афідевіт, 12 березня 1925 р., або Чарльз Лоріа молодший».
(обратно) 130Lauriat, «Lusitania’s Last Voyage», 6.
(обратно) 131Там само, 69.
(обратно) 132«Додаток до відповіді на питання № 1 », Лоріа, позов.
(обратно) 133Mackworth, «This Was Му World», 239.
(обратно) 134Там само, 240.
(обратно) 135Там само.
(обратно) 136Свідчення Вільяма Томаса Тьорнера, 30 квітня 1915 р., клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк.
(обратно) 137Подробиці патрулювання Швіґера, наведені в цьому та інших розділах, узято з його військового журналу, переклад якого англійською мовою зберігається в колекції Бейлі/Райан в архіві Гуверівського інституту.
Цей журнал став для мене неоціненним джерелом інформації для відновлення подробиць виходу U-20 в Ірландське море та повернення. Тут і далі, де потрібно, я цитуватиму це джерело з позначкою «Швіґер, військовий журнал».
(обратно) 138Thomas, «Raiders», 91.
(обратно) 139Gibson and Prendergast, «German Submarine War», 356—57.
(обратно) 140Кервер зазначає, що «нормальна» зона покриття бездротового зв’язку для субмарин складала «кількасот миль». У журналі Швіґера зазначено, що принаймні для U-20 ця зона була меншою. Koerver, «German Submarine Warfare», XIX. Ян Брімер стверджує, що на початку 1915 року відстань «надійної» передачі сигналу між субмариною і береговою станцією складала «до 140 морських миль». Breemer, «Defeating the U-Boat», 15.
(обратно) 141Інтерв’ю Едгара фон Шпігеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.
(обратно) 142Spiegel, «Adventures», 20.
(обратно) 143Інтерв’ю Едгара фон Шпігеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.
(обратно) 144Німецький капітан Пол Кеніг сказав так: «З усіх капітанів найсамотнішим є капітан субмарини — він мусить у всьому покладатися лише на себе» («Voyage», 76).
(обратно) 145За даними Ганса Кервера, станом на травень 1915 року в Німеччини було лише в середньому 15 підводних човнів, придатних для далеких виходів щодня. Зазвичай в один момент часу лише дві субмарини патрулювали Британські острови. Koerver, «German Submarine Warfare», XXI, XXIII.
(обратно) 146Bailey, «Sinking», 54.
(обратно) 147Compton-Hall, «Submarine Boats», 14, 21, 36, 38—39,99,102,109; Fontenoy, «Submarines», 8,10.
(обратно) 148Rössler, «U-Boat», 14; von Trapp, «To the Last Salute», 32—33; Neuneuther and Bergen, «U-Boat Stories», 173.
(обратно)!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Постріл із глибин», після закриття браузера.
