Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
пацюка, поки не примудрилася махнути вільною рукою та
схопити жінку за горло.
Запанікувавши, Наомі зметнула долонею до клешні. В неї
округлилися й заблищали очі. Мельбі варто було клацнути
пальцями, щоб скрутити їй шию, і вони обидві це чудово
розуміли. Її переповнили відчуття тріумфу та безмежної радості.
Може, Голдена тут і немає, зате в неї його коханка. Вона забере
в нього дорогу людину, як він забрав у неї батька. Це вже навіть
не бійка. Це правосуддя.
Обличчя поясанки налилося кров’ю, її дихання стало шорстке
й стиснене. Мельба вишкірилася, смакуючи момент.
— Це все через нього, — промовила вона. — Він сам накликав
на себе все це.
Поясанка дряпалася в полоні меха. Зі старої рани юшила кров, або ж це клешня вже порвала їй шкіру. Мельба ледь-ледь
стиснула пальці, немов пушинка посунулася. Сервомеханізми
клешні задзижчали й зсунули її стулки ще на якийсь міліметр.
Поясанка спробувала була щось сказати, протиснувши останнє
слово в майже розчавлену трахею, але Мельба знала, що не
можна їй давати говорити. Не можна давати їй просити
помилування чи ридати. В іншому разі, зрозуміла дівчина, вона
не впевнена, чи зможе довести справу до кінця. «Співчуття для
слабаків», — нашіптував їй на вухо голос батька.
— Ти Наомі Наґата, — промовила Мельба. — Мене звуть
Кларісса Мельпомена Мао. Ти зі своїми людьми напала на мою
родину. Усе, що тут відбулося. Усе, що має статися. Це все через
вас.
В очах поясанки тьмяніло світло. Вона дихала ривками.
Лишилося просто стиснути. Лишилося стиснути руку в кулак
і зламати їй карк.
З останніх сил поясанка підняла вільну руку й показала їй
непристойний і непокірний жест.
Аж раптом тіло Мельби завібрувало, немовби вона потрапила
під струмінь пожежного рукава. Голова відкинулася назад,
спина вигнулася дугою в неприродний бік. Руки розкинулися по
боках, а пальці ніг скрючилися, поки, здавалося, ось-ось не
поламаються. Дівчина почула, що кричить. Лапи меха
розлетілися в сторони й застигли, лишивши її розіпнутою в цій
металевій формі. Вібрація припинилась, та рухатися вона не
могла. Хай там як їй кортіло, м’язи не реагували.
Наомі відлетіла до стіни навпроти — суцільний згусток
тяжкого дихання й крові.
— Хто ви така? — прохрипіла Наомі.
«Помста, — подумала Мельба. — Я твоя втілена смерть». Та
відповідь пролунала в неї з-за спини.
— Анна. Мене звуть Анна. З вами все гаразд?
Розділ двадцять восьмий. Анна
Жінка — Наомі Наґата — відповіла, викашлявши червону
кульку крові.
— Яка ж я дурепа, ти поранена! — промовила Анна і підпливла
до неї повз Мельбу, яка все ще конвульсивно смикалася. Її вона
мусила відштовхнути до протилежної стінки відсіку. Дівчина
й мех продрейфували в тому напрямку, стукнулися об переділку
й зупинилися на відстані кількох метрів від неї.
— Аварійна шафка, — прохрипіла Наомі і показала на червону
панель у стіні. Анна відчинила її та побачила ліхтарики, різний
інструмент, а ще червоно-білу сумку, схожу на ту, яку Тіллі
носила на борту «Прінса». Поки вона діставала з неї бинти
й балончик кровоспинного спрею для страшної рани, що Наомі
мала на плечі, поясанка сама роздобула кілька шприців-ампул
і один за одним вколола їх собі економними й діловитими
рухами. Коли Анна перемотувала верхню частину тулуба Наомі, то відчувала, що й у неї також щось рветься в плечах, тому мало
не попросила однієї ампули для себе.
* * *
Багато років тому Анна проходила семінар із наданнядушпастирської підтримки людям із наркотичною залежністю.
Інструктор, медбрат психіатричної клініки на ім’я Ендрю Смут, повсякчас повторював одну й ту саму тезу: наркотики не тільки
приносять задоволення чи завдають болю. Вони змінюють
когнітивні процеси, знімають гальмівні реакції, і при цьому —
скоріше так ніж ні — гіпертрофуються найгірші звички та
схильності, те, що він називав «їхнім патологічним ходом».
Інтроверти ще глибше пірнають в себе, а агресивні люди
вдаються
до
насильства.
Імпульсивні
—
стають
ще
імпульсивнішими.
Тоді Анна на рівні інтелекту зрозуміла його посил. На третій
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.