Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

Я знаю – ти сильна, але платити я повинна! 

Між мною й Домініком – все скінчено, 

З ним будеш ти щаслива… Чути не хочу іншого! 

Лорейна

Це не можливо – у вас спільна дитина.

Графиня Еленор

(Відводить погляд)

Він… не знає.

Лорейна

Що?! Ви… не сказали?

Графиня Еленор

Ні! Було б краще, якби й ти не знала.

Лорейна

(Каже з болем і налякано)

Ви хотіли її згубити…

Графиня Еленор

(У відчаї)

А як зможу народити?!

Лорейна

Не винна. Ні в чому!..

Графиня Еленор

А ти? Ти ж любиш Домініка! 

Хіба зможеш забути й відпустити? 

Ні! За мій гріх ти не маєш платити!..

Лорейна

(Каже рішуче)

Мені дозволити Вам ще гірший вчинити? 

Мої почуття тепер не мають значення: 

Небо не пробачить… Невинне життя – втрачене.

Графиня Еленор

(Тихо каже, цілуючи руки вихованки і плачучи)

Пробач! Заради мене ти відмовишся від щастя, 

Брехатимеш, щоб приховати мою зраду… 

Я не гідна такої любові, пробач. 

Ти це не заслужила, Лорі, не плач…

(Хіба можливо – не плакати? Слова графині зламали і розчулили Лорейну. Обнявши тітку, вона справді відчула, що… пробачила. Дівчина гаряче запевнила, що зробить все, щоб допомогти тітоньці і нізащо не покине її: любить і підтримає… будь у чому! Еленор неохоче погодилася, щоб завтра Лорейна поговорила з бароном, повідомивши йому, що все знає. Але, натомість, вмовила вихованку не казати йому, що він стане батьком – Лорейна пообіцяла зберегти таємницю тітки. 

…Вони лежали на ліжку і слухали шум дощу за вікном. Обнявши вихованку, графиня почувалася легко і спокійно – цього з нею не було вже давно. Тільки засинаючи, Еленор раптом збагнула, що Лорейна нічого не сказала про… прохання дістати отруту. Отже, не встигла почути, бо не мовчала б про таке! Тоді… все ще можна змінити.)

//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//

(«Це – другий день, в якому я – все знаю». Такими думками почався ранок для юної вихованки графині Блейк. Після вчорашньої нелегкої і відвертої розмови, тітка лишилася на ніч у кімнаті Лорейни. Тому дівчина вибиралася з ліжка дуже обережно, намагаючись не розбудити її. Сьогодні, леді Грей мала зустрітися з лордом Домініком і повідомити, що знає правду про його стосунки з графинею. Вчора тітка підтримала Лорейну в цьому рішенні, просячи тільки про одне: не відкривати, що барон Клемон стане батьком… Лорі неохоче обіцяла мовчати про це. 

Тихенько вдягаючись, леді Грей насторожено спостерігала за сплячою графинею. Чомусь вона була впевнена у тому, що як розбудить тітку, то та обов’язково почне вмовляти її не їхати до барона і відкласти розмову з ним. Донька генерала знала, що вже не зупиниться: рішення прийняте і не має сенсу зволікати… Чим швидше вона з цим покінчить, тим краще. Для них усіх! 

І все ж, дівчина старалася не шуміти зайвий раз. Дістаючи з шафи плащ, Лорейна завмерла: серце шалено билося в грудях, настрій був похмуріший за важке, затягнуте хмарами небо, що от-от проллється зливою, але… сил і рішучості їй вистачить! Вона мусить припинити їхні з Домініком стосунки заради тітки і її дитини, навіть якщо він сам буде проти. Тихенько накинувши плащ, Лорейна обережно рушила до дверей і не помітила, як зачепила важкий канделябр на столику… Завмерла, повільно повернулася і глянула на тітку: графиня привстала на ліжку і з докором дивилася на неї. Лорейна мимоволі відмітила, що тітонька не виглядає сонною. Зітхнувши, дівчина тихо промовила, піднімаючи канделябр)

Лорейна

Давно Ви не спите, тітонько?

Графиня Еленор

Я заплющила очі, коли ти поворухнулася і встала… 

Лорейна

(Спробувала пожартувати)

І не соромно Вам… прикидатись?

Графиня Еленор

(Відповідає серйозно, питанням на питання)

А тобі не соромно – злодійкувато вибиратись?..