Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

(Лорейна відвела погляд і поставила канделябр на столик, сказала похмуро)

Лорейна

Ми вчора домовились про все, 

Тому прошу: не відмовляйте мене.

(З цими словами, дівчина рушила до дверей і тремтячою рукою взялася за ручку, але схвильований голос тітки спинив її)

Графиня Еленор

Зажди! Я проведу тебе, 

І… до дядька могла б зайти!..

(Леді Грей кинула на тітку важкий, повний смутку погляд. Останні слова жінка промовила з таким відчаєм, що першої миті Лорейні здалося, ніби графиня сподівається – побачивши хворого дядечка, вихованка розчулиться, не витримає і розкаже йому про все… Прийнявши гнів чоловіка, тітка хотіла таким чином покарати себе. Бідолашна! Дівчина підійшла і простягнула графині руку, всміхнулася)

Лорейна

Тітонько, Ви читаєте мої думки – 

Я саме збиралась до дядька іти.

(…Отож, заглянувши перед від’їздом до графа Аластера, леді Грей засмутилася ще більше: хворий спав і містер Стейн заборонив його будити. Хотіла спитати у нього, чи дядькові краще, але… на пригніченому, безпорадному обличчі лікаря читалося – ні. 

Загортаючись у теплу шаль, Еленор тримала вихованку за руку доти, доки вони не дійшли до екіпажу і відчувала, як Лорейна тремтить. Мабуть, точно не від холоду… Мовчки сівши в екіпаж, дівчина виглянула з вікна і зажмурилася: з-під вій скотилася самотня зрадлива сльозинка. Подивилася на тітку – Еленор все зрозуміла з її погляду і кинулася до неї, але завмерла, поклавши долоню на живіт. На блідому обличчі – відчай і німе благання. Лорейна відвернулася і тихим, чужим голосом промовила)

Лорейна

Не скажу…

(Екіпаж повільно рушив до воріт, а графиня Блейк так і не змогла сказати більше ані слова. Двоє слуг вже давно зачинили ворота, а вона все ще тремтіла і дивилася перед собою, ніби збиралася отак і чекати повернення вихованки. Еленор думала, що це рішення Лорейни свідчить про те, що вона вже зовсім виросла. Тільки дорослі здатні на серйозні вчинки, ціна яких – власне щастя. Хоча… І в зрілому віці не завжди легко відмовитися від бажаного. Вона – Еленор – не змогла!.. Не стримуючи гірких сліз, графиня Блейк подумки благала вихованку повертатися скоріше.)

***************