Читати книгу - "Картограф, Віталій Механік"

Висока щільність рідини підтримувала чоловіка на поверхні в розслабленому стані.

Чужі спомини добігали кінця. Старт «Плутона». Розрив контакту з Хмарою. Біль втрати чогось надзвичайно важливого. Решта несуттєве. Хіба що образ Тани, котрий зрідка спливав короткими обірваними рядками-спалахами. Частіше то набір римованих слів, що втратили смисловий образ. Тана — інтимна частка землянина, гіркий уламок молодості, але нецікавий карунам, бо не пояснить значення фігури.

Норд заплющив очі, стримуючи розбурхану уяву. Чому синтет відокремлює себе від споминів землянина, чому цурається чужого життя, чому сприймає його зайвим доважком? Бо він штучний? Начхати на умовності. Всесвіт штучний, згідно з релігіями. Прийшов час возз’єднатися з картографом-землянином. Час стати картографом-людиною.

Фігура п’ятикутника, котра висіла в пам’яті, раптово провернулася навколо похилої вісі. Потім ще раз і ще.

Каруни завмерли, витріщившись на екран совиними очима.

В голові Норда наче лід, а гарячі краплини падали на нього й плавили. Раптом свідомість прорізала тьмяна блискавка, і в її світлі в пам’ять Норда грубо влізла сутність іншої, до болю знайомої людини.