Читати книгу - "Подорож до щасливого подружжя, Максим Veritas"

Цей розділ буде в якійсь мірі корисним для молодих людей, які вступають у своє самостійне життя. Кожен з нас проходить ті моменти, коли за його життя відповідають батьки, і їм за це залишаєшся вдячним протягом усього свого життя. За те, що навчили думати, приймати рішення і нести за них відповідальність, жити моментом сьогодні і зараз, і прикладати максимум зусиль.
   Добре, якщо на цьому етапі життя ти розумієш і те, що прийшов у цей світ по волі Бога. І він створив тебе до всякого доброго діла готовим. І головне, він створив тебе дієвим. І дав тобі розум і дві руки, щоб ти порядкував у своєму житті і творив реальність навколо себе з його благословенням. А далі пора ступати і покладатися на себе самого.
  Закінчивши інститут, я, як і всі мої одногрупники, надіявся на те, що от зараз я постукаю в першу школу, і мені одразу дадуть години історика, і все буде добре. Проте не так сталося, як гадалося. У моєму житті мене чекав перший урок: вмій тримати удар. У міському відділі освіти мені чітко сказали: "Залиште анкету. На цей рік істориків не потребуємо. Якщо треба буде, ми з вами зв'яжемося.
   Після усіх моїх намагань влаштуватися за спеціальністю, я отримав розчарування. Проте, згадавши китайську мудрість, що проблем не існує, існують можливості, я зрозумів, що чекати допомоги нема звідки і треба хапатися за першу потрапившу можливість, бо треба ставати на ноги.
   Я погодився з самим собою, що згодний на будь-яку роботу, аби хоча б зачепитися за життя. І результат не змусив себе довго чекати: я отримав роботу підсобника на будові. Так, так, хтось зараз скаже: "Та ну його нафіг, підсобник з вищою освітою? Ти що, з глузду з’їхав?" Проте я скажу так: ні, не з’їхав, я просто вчився жити. Можливо, якби я зараз повернув час назад, то вчинив би інакше. Пішов би до війська раніше або шукав би роботу в сфері послуг, поїхав би за кордон. Можливо. Проте на той момент я вчинив саме так, як вважав за потрібне.
   І це дало мені зрозуміти кілька речей: неважливо, ким ти працюєш на старті. Будь-яка робота, яка приносить хоча б якісь кошти, вже краще, ніж безробіття. Якщо не знаєш, як вчинити, хапайся за першу потрапившу тобі можливість. Мати хліб, який ти сам заробляєш, вже краще, ніж сидіти на чиїйсь шиї, у батьків.
   Будь-яка робота тебе чомусь вчить. Краще заробляти чесним шляхом на хліб, ніж красти. Фізична робота вчить тебе витривалості, бо не напнешся - не заробиш, і смиріння, сприймати ситуацію такою, якою вона є в даний момент часу, і вміти миритися з нею. 
    І як тільки ти миришся зі своєю ситуацією, я на практиці зауважив, що я прагну до саморозвитку. Ні, я не займаюся самоїдством, просто не хочу стояти на місці.
  Зараз я військовий. Це професія з більш-менш нормальною оплатою, але я знову хочу щось змінити. Прагну чогось кращого, стримлюся до того. Але пам’ятаю, з чого я починав. І завжди кажу собі: не призирай тих, хто нижче тебе. Усі з чогось починають. Чесний труд завжди краще, ніж обман. 
  Кожен живе по совісті, як може. Головне - завжди прагнути кращого, проте бути готовим до всього. Гниль це бідність і ледарство. Тому треба вміти хапатися за будь-яку роботу, але завжди прагнути чогось більшого. Фінансової незалежності. І тоді будеш в гармонії з самим собою.