Читати книгу - "Подорож до щасливого подружжя, Максим Veritas"

Моє життя нічим особливо не відрізняється від тисяч таких самих посередніх життів. Я не геній, який є унікальним у своєму роді, не мультимільйонер, якому лестять сотні журналістів, і не якийсь відомий діяч, про якого написано сотні книг. Я просто військовий, просто чоловік, просто людина, яка живе, радіючи кожному дню. 
 Проте до такого стану душі треба було дійти. І все це починалося з дитинства. А далі був шлях самореалізації, про який я повідав вам вище. І ось, нарешті, прийшов той день, коли я познайомився з найкращою жінкою у світі. Настільки прекрасною, що зараз вона моя дружина.
  Але як же все починалося? Як я й казав, перш за все чоловік повинен бути готовим до стосунків, бути тим єдиним підходящим для своєї єдиної підходящої. І ось у той момент, коли я став на ноги, почав забезпечувати себе, ми й познайомилися з моєю коханою. Вона з’явилася в моєму житті дуже несподівано. І хоча на той момент я навіть не міг мріяти про те, що в нас буде шлюб, я мріяв, але сумнівався, бо було ще дуже багато “але”.
  Отже, що такого особливого було у цих стосунках? Окрім того, що вона була янгольськи красива. Хтось скаже, що краса не головне. А я скажу вам, що це брехня. Головне в момент першого візуального контакту – це очі. І мої очі сказали мені: “Вау, це вона, вона бомбезно гарна.”
  Але наразі не про це. Головне, що я для себе зауважив у той момент, що нам з нею є про що поговорити, ми разом мріяли, ми разом говорили, якими б ми хотіли бачити наші стосунки і родину в майбутньому. І, як на мене, це найголовніше: коли молодим людям є про що поговорити, і те, що вони вміють чути один одного, вміють слухати. Іннулі за це треба поставити пам’ятник, тому що мене часом важко переслухати, бо я балакун – знахідка для шпигуна!
  Життя моєї коханої до мене теж було дуже насиченим подіями, теж було дуже цікавим. Мені дуже сподобалося, як дідусь будив її квітами на день народження: їхав у село, з самого ранку рвав квіти, приїздив і будив її. Перед таким проявом любові пасую навіть я. Вона ж знає, як мій тато познайомився з моєю мамою. І, до речі, перший, хто в ній душі не чув, був мій батько. Він же нас і благословив.
  Ще одне, що треба сказати і зауважити: ці стосунки, на відміну від усіх моїх попередніх, були прекрасні, бо я в них був чоловіком, а не хлопцем. Я був готовий взяти на себе відповідальність за неї. Я мріяв бути з коханою до кінця мого життя. Ми обговорювали і моделювали різні ситуації нашого життя. Пам’ятаю, як я сказав їй, що хочу доньку, щоб була така ж гарна, як вона. Ось чому так важливо спочатку стати чоловіком, відбутися як чоловік, мати стабільний заробіток. Я не кажу про мільйони, хоча це теж непогано. Але принаймні стабільний. Вона ж бо врешті-решт ніколи не вимагала нічого захмарного. Замовив квіти, будучи на сході, поповнив рахунок, написав вірш. Вона вміла цінувати маленькі справи, але з них складалося життя, складалася наша історія.
  Бо якщо ти не зможеш стати для жінки в майбутньому опорою, не зможеш розташувати її серце до себе квітами, подарунками, вчинками, то все решта – фікція.
  Як казала моя дружина, в той момент вона полюбила мене за те, що я надійний, а ще те, що в той момент я був безбашенним (не буду казати, у чому це проявлялося, але був…). Ми підтримували один одного у тяжкі часи. Вона була поруч, коли мені було дуже важко, а я був поруч, коли важко було їй. 
  І, звичайно, якнайчастіше треба залишатися наодинці, щоб якнайкраще знову і знову пізнавати один одного.
  І все це привело мене до того заповітного дня, до шлюбу, до щасливого шлюбу. Але це вже інша історія.