Читати книгу - "Відьма та її інквізитор, Елісса Фенікс"

Карделія та Ардіс вийшли з ратуші, занурившись у прохолодний вечір. Повітря було наповнене запахом дощу, що тільки-но почав крапати з темного неба. Вулиці спорожніли, а будинки здавалися похмурими, ніби селище саме завмерло в очікуванні.

Ардіс майже не слухав звуки навколо. Його увага була прикута до Карделії. Вона була занадто незвичайною. Її поведінка, її очі, в яких ховалася якась темна глибина. Він звик читати людей, звик бачити їх наскрізь. Але ця жінка… Вона була для нього загадкою.

Його губи ледь помітно скривилися.

— Я не вірю в збіги, — промовив він, дивлячись на мокру бруківку. — Слуга зникає, щойно хоче щось розповісти. Хтось стежить за нами.

Карделія мовчки кивнула. Вона відчувала це ще раніше — чужа присутність, ніби чийсь погляд ковзає її спиною.

— Думаєш, його ще можна знайти? — запитала вона.

Ардіс зупинився і поглянув на неї. Її губи були трохи розтулені, а пасмо волосся впало на обличчя.

Чомусь йому захотілося відсунути його.

— Якщо він ще живий, — сказав він хрипким голосом.

Карделія здригнулася. Чи то від слів, чи від його погляду, що ненадовго став занадто особистим.

Вона хотіла щось сказати, але раптом знову відчула те саме. Темна магія. Вона була десь поруч, таємно пульсувала у нічній тиші.

Карделія різко повернула голову, вдивляючись у темний провулок між будинками.

— Щось не так? — Ардіс теж зупинився.

Вона не могла сказати правду.

— Просто… здалося, — пробурмотіла вона.

Але Ардіс не відводив погляду.

— Ти надто спостережлива. Більше, ніж звичайна знахарка.

Карделія стиснула кулаки.

— Це що, звинувачення?

Він зробив крок до неї, і вона раптом усвідомила, наскільки він близько.

— Це спостереження, — сказав він тихо.

Їх розділяли лічені сантиметри, і Карделія вперше відчула справжню загрозу. Не тому, що Ардіс хотів їй зашкодити, а тому, що він був розумним. Надто розумним.

Його тепле дихання торкнулося її шкіри, і вона затримала подих.

Її губи були м'яко стиснуті, вії злегка тремтіли.

Ардіс вперше в житті подумав, що хтось може бути небезпечним не лише через магію чи інтриги, а через те, як на нього впливає.

Він простягнув руку, ніби хотів торкнутися її, але в останню мить опустив пальці.

— Якщо ти не довіряєш мені, краще шукай слугу сам, — прошепотіла вона.

Його губи ледь помітно скривилися.

— Не хвилюйся. Я завжди дізнаюся правду.

Карделія відчула, як холод пробігся її спиною.

Він обов’язково її дізнається.

Але що тоді?