Читати книгу - "Книги згорілої ніжності, НМ"

Вечір у горах був особливий: повітря прохолодне, а зірки на небі світили яскравіше, ніж зазвичай. Всі янголи та демони зібралися на незвичайній тусовці в горах, де стояв старий вагон від поїзда. Його забули давно, але сьогодні він став місцем зборів для двох світів, які мали досить мало спільного, але тепер змушені були разом знаходити точки дотику.

Рафаель, відчуваючи певну напругу, стояла на краю компанії. Всі навколо сміялися, розмовляли, ділилися історіями, але її думки все ще залишалися десь далеко. Ангеліна помітила її млявий вигляд і підійшла до неї.

— Ти в порядку? — запитала вона, трохи схвильовано.

Рафаель кивнула, але її погляд все ще був далечі від реальності. Вона мала на увазі все, що сталося раніше з Люцифером. Всі ці емоції та спогади, які вона намагалася приховати, знову виривалися на поверхню.

— Просто багато всього... Я не знаю, чи готова я до цього, — тихо відповіла Рафаель.

Ангеліна подивилася на подругу з розумінням.

— Не думай про це зараз. Давай просто насолодимося вечором, — сказала вона, простягнувши руку до чашки з напоєм, що стояла поруч. — Це наш шанс не думати про навчання і все інше.

Рафаель вдячно посміхнулася і взяла напій. Справді, на якийсь момент їй варто було відключитися від думок і просто відчути момент.

З іншого боку, демони і янголи вже почали розважатися, деякі танцювали, інші вели веселу бесіду. Люцифер стояв трохи осторонь, його погляд був зосереджений, але він тримав свою звичну зухвалу посмішку на обличчі. Він помітив, як Рафаель і Ангеліна підійшли до столу, і його погляд коротко зустрівся з її.

— Це буде цікаво, — промовив він тихо, як для себе, і повернувся до компанії.

Гора стала неймовірно живою цієї ночі, навіть якщо її мешканці були частиною двох ворогуючих світів. Їхні крила іноді легко торкалися один одного, і в цих коротких мить вони більше нагадували союзників, а не ворогів.

Рафаель все ще не була готова до повного відпущення, але з кожним новим сміхом і веселощами навколо вона почала відчувати, як напруга зменшується. Можливо, це була саме та можливість, яку вони всі чекали — шанс зрозуміти один одного.

Вечір продовжувався, і з кожною хвилиною атмосфера стає все розслабленішою. Хоча янголи і демони по-різному ставилися один до одного, ця ніч була тим моментом, коли вони могли хоча б на кілька годин забути про свою ворожнечу і просто бути разом.

Люцифер, помітивши, що більшість янголів розслабилися і насолоджуються вечором, наблизився до групи, де стояла Рафаель. Його темні крила відбивали світло від вогнів багаття, і хоча його вигляд залишався холодним і неприступним, у його очах відчувалася якась зацікавленість. Він підійшов до неї.

— Ти виглядаєш не дуже весело, — злегка посміхнувся він, хоча в його словах не було насмішки. — Можливо, варто приєднатися до танців? Це може допомогти.

Рафаель подивилася на нього і зітхнула. Вона не могла заперечувати, що в його словах була частка правди. Всі навколо сміялися, танцювали, насолоджуючись моментом, і хоча вона намагалася відволіктися, їй не вдавалося зовсім позбутися цих важких думок.

— Можливо... — відповіла вона, але її голос був трохи сумним.

Ангеліна, побачивши цей момент, підійшла до них.

— Чому б вам не потанцювати разом? — пожартувала вона, з усмішкою підштовхуючи подругу. — Вечір же має бути веселим!

Рафаель поглянула на Люцифера, і вони на мить обидва замовкли, вивчаючи один одного. Але вона зрозуміла, що не може весь час триматися подалі від того, що колись було між ними. Вона зібралася і нарешті сказала:

— Добре, я спробую.

Люцифер, з усмішкою, простягнув їй руку.

— Це буде цікаво, — сказав він, і вони вирушили до танцювального кола.

Під музику, що лунала з динаміків, вони почали рухатися в такт. Хоча спочатку Рафаель відчувала незручність, з кожним рухом вона почала відпускати напругу. Люцифер, хоч і не був зразковим партнером для танців, мав свій неповторний стиль, що додавав енергії в їхні рухи.

Танцюючи серед інших, Рафаель, хоч і з деякою розгубленістю, почала розуміти, що можливо це — не такий вже й поганий момент. Вони всі, навіть демони, виявляли певну людяність у своїй поведінці. І, можливо, це був перший крок до того, щоб зруйнувати бар'єри, які вони збудували між собою.

Ангеліна приєдналася до танців, сміючись разом з іншими. Вони всі танцювали разом, забуваючи про будь-які розбіжності, і ніч наповнилася радістю і свобода від щоденних турбот.

Врешті-решт, навіть Люцифер, відчувши атмосферу єдності, трохи розслабився. Він не був той демон, якого всі боялися. Тут, серед цієї компанії, він був просто одним з них — янголом чи демоном, це вже не мало значення. Всі були тут, щоб насолоджуватися моментом.

Рафаель, дивлячись на всіх навколо, відчула, як важке навантаження на її серце трохи зменшилося. Цей вечір, хоч і дивний, мав значення. І можливо, з часом вони зможуть знайти нові способи співіснувати разом, не дивлячись на їхні різниці.

Танці продовжувалися, і вечір все більше наповнювався радістю та відчуттям єдності. Рафаель відчула, як її серце б’ється швидше, але вже не від напруги чи болю, а від легкості та розслаблення. Вона перестала думати про все те, що тримало її на межі, і просто віддала себе моменту.

Люцифер, помітивши її зміну настрою, підійшов ближче. В його очах з’явилася певна м’якість, яка не часто з’являлася на його обличчі.

— Це було непогано, — сказав він, легко посміхаючись, поки вони рухалися в такт музиці. — Ти виглядаєш, як справжній янгол, коли смієшся.

Рафаель подивилася на нього і, не стримуючи посмішки, відповіла:

— Ти ж сам говорив, що я ангел. Тому не дивно.

Їхній погляд затримався на кілька секунд, і Рафаель зрозуміла, що хоч це і був дуже складний момент у її житті, вона знову почала розуміти Люцифера, цього дивного, непростого демона, якого колись любила. Її серце боліло, але вже не так сильно, як раніше.

Ангеліна, побачивши цю взаємодію, сміливо підійшла до них і, підморгнувши Рафаель, промовила: