Читати книгу - "Чорна прірва, Mihael Fartush"

Запис виявився бездоганної якості, і Віктор незабаром помітив, як його поведінка стала неприродною, що не вислизнуло і від Тома.

- Можна переключитися на іншу камеру, - попросив інспектор, злегка мружачись. - З цього ракурсу погано видно моє обличчя.

- Ви перебували під гіпнозом, - коротко підсумував начальник в'язниці. - Ось відео з іншої камери. Ваш погляд здається порожнім, спрямованим кудись у далечінь.

- Так, бачу. Краник прагне переконати мене у своїй невинуватості.

Віктор не впізнав себе на цьому відео. Протягом усієї розмови він сидів нерухомо і справді дивився не на співрозмовника, а крізь нього, вочевидь того не помічаючи. А ще його голос звучав дивно і неприродно, немов належав комусь іншому.

- Вам потрібно згадати, що ви відчували в той момент, - порадив Том.

- У мене були якісь видіння. Усі мої органи чуття були притуплені, - відповів Віктор, намагаючись розбудити свою пам'ять.

- Дивіться, ви ж шукаєте тривожну кнопку під столом, - зауважив Том, зупиняючи запис, щоб детальніше розглянути те, що відбувається.

- Я дійсно її шукав, - раптом здивовано вимовив Віктор. - Уявляєте, раптово стало темно, і я сидів навпроти Краника буквально за метр від нього. А ще я бачив якихось чудовиськ, які торкалися до мене.

- Вам було нелегко переносити ці дотики, - здогадався начальник в'язниці з відтінком заклопотаності в голосі. -Ви робите якісь дивні рухи руками. Я попереджав вас, Краник - страшна людина, з ним краще не зв'язуватися. Наступного разу давайте ви поговорите зі шпигуном.

- Ні, ні і ще раз ні, - запротестував Віктор. - Я хочу розібратися і довести, що Краник невинний.

- Як хочете, - невдоволено пробурчав Том, зціпивши зуби.

Запис підійшов до кінця. Виявилося, розмова була недовгою. Від початку запису минуло чверть години, хоча Віктор був упевнений, що він розмовляє з ув'язненим набагато більше.

Того ж дня інспектор повернувся до столиці.