Читати книгу - "Фрілендські байки, Девін Росс"

-Тоді пішли Ніка.

Дійшовши до набережної ми так і не знайшли Аню коли вже ми мали скоро стикнутися з Єгором.

-Ей народ!, -крикнув нам Єгор який побачив нас здалека.

Ми побігли до нього як тільки побачили.

-Ну, що Єгор, ти її знайшов?, -спитала Ніка з переживанням в голосі.

-Ні, а ви?, -з ще більшим переживанням в голосі спитав він.

Я кинув погляд у провулок де побачив якогось дивного хлопця.

-Росс ти чого застиг?, -спитав у мене Єгор.

-Бачите цього хлопця? Якщо мені не здається, то він когось тримає. Всі за мною.

Підбігши поближче ми побачили якогось псіхованого який кудись тягнув Аню.

Єгор віждразу вдарив його з усієї дурі кастетом який тримав у кишені провсяк випадок.

-Аню ти як?! Аню!, -гучно казав Єгор, але без відповіді.

-Це ти про таких божевільних казав про яких говорили в новинах?, -запитав я у свого друга.

-Вірно і зараз він буде здобувати своє за те, що зробив по повній, -холодно сказав Єгор готовлячись вбити голову психопата в землю.

-Не варто цього робити, -промовив якийсь чоловік ззаду нас.

Це був патрульний поліцкейський який теж побачиві цю картину й пішов розбиратися, але Єгор його випередив.

-Лишіть це для слуги закону і попіклуйтеся про свою подругу, -сказав він заковуючи цього гада в наручники поки той був у відключці.

Ми викликали швидку для Ані. Як виявилось з нею усе добре і за її здоров'я переживати не треба.

-Дякую вам усім за мій порятунок, -з посмішкою промовила Аня.

-Та тут тільки своємуу чоловіку дякуй. Він відбив у того утирка бажання підловлювати людей в проулку, -відповів їй я.

-Ну про ти вашу допомогу й підтримку не забудь згадати усе ж, - промовив Єгор похлопавши мене по плечу.

-Ну тоді ми пішли вже напевно, -промовив я узявши Ніку за руку.

-Ну ідіть голубки тільки перед цим друже дозволь мені дещо сказати твоїй помічниці.

Не знаю, що він їй сказав, але здогадуюсь, що він їй або швидко повідав моюб історію або просто підбив на те щоб захопити моє серце хоч воно й так захоплено.

Ми пішли до дому і дійшовши до тієї ж набережної Ніка зупинила мене.

-Що таке Нікіч?, -запитав я у неї дивлячись у її очі.

У відповідь вона затиснула мене в обійми й поцілувала.

Я від неочікування мало не впав на землю, але втримався і притулив мою милу до себе.

-Я кохааю тебе милий, -промовила вона продовжуючи обіймати мене.

-Я теж тебе кохаю мила, -відповів я і узявши її на руки поніс до дому.

Епізод 8

На слідуючий день про ситуацію з невіженим у яку влипла Аня вже було відномо в новинах, а також стало відомо про ще два подібних напади з смертельним наслідком для жертв. 

В усіх нападників були узяті аналізи і на диво впливу алкоголю чи наркотиків не було виявлено, але було виявлено, що у кожного була вживлено щось у тіло. По теоріям людей які висвітлювались в новинах це був або новий вірус невіженості чи експерименти влади які змогли втекти, но це звучить як щось дуже підозріле і не мені одному так здавалось.

-Росс я думаю, що у цій справі щось далеко не так і я найняв детектива який зміг тріхки дізнатися, -після початку дзвінка сказав мені Єгор.

-Я теж так думаю. Яка є інформація?

-Окрім відомих нам фактів він виявив, що таких людей в більшості можна знаходити в провулках чи поблизу них і він зміг знайти одного і прослідкувати. Ці невіжені не чіпають один одного як він виявив мало не видавши свою присутність. Також він знайшов щось по типу сховища одного з них оскільки він бачив як той невіжений за яким вели спостереження спустився у якийсь підвал і довго не виходив звідти.

-Що ти пропонуєш?

-Пропоную піти туди, але перед цим треба озброїтись.

-Милий обід готовий!, -крикнула моя вже дівчина прирвавши нашу з Єгором розмову.

-Видно усе ж мої жарти про те, що вона твоя суджена від нині істина, -сміючись промовив Єгор.

-Ну так. До речі, що з роботою?

-Рахуй. що у тебе тепер є помічники. Я найняв пару людей які будуть тобі допомагати. Це треба було зробити ще давно, але ти віднєкувався.

-Та не треба було.

-Ще як треба. Ти в перші роки компанії так себе вимотав, що на тебе дивитись було боляче і то твоя робота полекшелась, бо сам сайт вже був готовий і лишалось виправляти рідкі помилки і займатись іншими справами. Короче на тобі тепер лежить справа управління цією групою і перевіряти їх роботу та допомагати при потребі.

-Ну добре, а на рахунок цієї справи скажу, що буду очікувати тебе в барі через годину для обговорення плану, а там далі розмеремось. І ще питання. Ти казав своїй?

-Ні не казав і ти поки не кажи. Постараємось розібратися вдвох, а там при потребі підключем наших.

-Добре я пішов поки на обід поки Ніка не почала допитуватись про нашуц розмову.

Пообідавши я зібрався в магазин зброї.

-Росс, а ти куди?, -з цікавістю спитала моя мила.

-Треба з Єгором зустрітися по деяких справах.

-Ну добре. Не буду затримувати.

-Тоді я пішов. Думаю скаро повернусь.

До зустрічі з Єгором лишалось ще пів години і я вирішив зайти в магазин зброї і узяти щось для оборони.

Взявши складний ніж і пару кастетів я відправився на зустріч з Єгором.

-Ну, що Єгор пішли на, то місце.

-Пішли.

Дійшовши до цього підвалу ми одрузу пішли його перевіряти.

-Єгор я ж не один це бачу?, -здивовано спитав я бачучи людей які тут спали.

-Не ти один це бачиш. Це точно це логово. Я бачу двох божевільних які сьогодні менше години тому пошуміли.

-Стоп ти чуєш?, -запитав я у свого напарника.

-Так. Якісь кроки за дверима.

Ми тихо пройшли повз лежачих божевільних і відкрили двері.

-Ну щоб вас допитливих утирків чорти пороздерали, -невдоволено промовив якийсь чоловік.

Я одразу почав зкладувати усі пазли й виходить, що справи нападів божевільних - це справа рук цього утирка.