BooksUkraine.com » Сучасна проза » Сестра Керри 📚 - Українською

Читати книгу - "Сестра Керри"

151
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Сестра Керри" автора Теодор Драйзер. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 137
Перейти на сторінку:
юрба ошатно вбраних пожадливих людей, зайнятих пустими балачками, а найбільше — собою, своїми невиразними, хаотичними думками й почуттями, захоплених блиском, показною розкішшю — усім тим, зрештою, що для людини поза цими стінами, під чистим сяйвом одвічних зірок повинно здаватися чудним і нікчемним. Проти зоряного неба, під рвучким нічним вітром це місце, залляте електричним світлом, виринає з темряви, ніби блискуча нічна квітка, таємнича, запашна й зваблива, обліплена комахами троянда насолод.

— Бачите, хто до нас завітав? — спитав Герствуд, поглянувши на чоловіка в. циліндрі й сюртуку, який щойно ввійшов до зали; товсті щоки новоприбулого розчервонілися, наче після ситного обіду.

— Ні. Де? — відповів Друе.

— Отой, у циліндрі,— Герствуд показав очима, в який бік дивитись.

— Так, бачу, — сказав Друе, вдаючи, ніби дивиться в інший бік. — Хто це?

— Це Жюль Уоллес, відомий спірит.

Друе з цікавістю стежив тепер очима за цим добродієм.

— А вигляд у нього зовсім не такий, ніби він має справу тільки з духами, правда? — промовив він.

— Та хто його знає,— відповів Герствуд. — А проте гроші він з цього має неабиякі.— І в його очах спалахнув вогник.

— Я не дуже вірю в ці речі, а ви? — мовив Друе.

— Бачите, важко сказати, — відказав Герствуд. — Може, щось і є за цим усім. Та щодо мене, я б не сушив собі цим голови. До речі,— додав він, — ви нікуди сьогодні не збираєтесь?

— Так, на «Дірку в землі», — відповів Друе, називаючи популярну тоді комедію.

— Ну, то вам, мабуть, час іти. Уже пів на дев’яту, — промовив Герствуд, виймаючи годинника.

Бар уже помітно спорожнів. Люди розходились — хто в театр, хто в свій клуб, а хто й до найчарівнішої з насолод (принаймні для людей цього типу) — до жінок.

— Так, я пішов, — сказав Друе.

— Зайдіть після вистави, я хочу вам щось показати, — запросив Герствуд.

— Із задоволенням! — зрадів Друе.

— Може, у вас уже щось передбачається на цей вечір? — додав Герствуд.

— Анічогісінько.

— Тоді приходьте.

— У п’ятницю, повертаючись до міста, я познайомився в поїзді з чарівним дівчатком, — сказав Друе, збираючись іти. — Чорт забирай, до від’їзду треба буде мені обов’язково навідатись до неї.

— Бог з нею, — сказав Герствуд.

— Ви б подивились, яка гарненька, — провадив Друе кон-фіденціальним тоном, намагаючись зацікавити свого друга.

— Отже, о дванадцятій, — нагадав Герствуд.

— Прийду, — відповів Друе, виходячи.

Ось яким чином Керрі була згадана у такому фривольному й веселому місці, і саме в той час, коли бідна маленька трудівниця гірко оплакувала свою важку долю, майже неминучу для неї на початку.

РОЗДІЛ VI

Машина і дівчина. Новітній лицар

Цього вечора Керрі виявила у своїх родичів нові риси. Настрій у квартирі нітрохи не змінився, але Керрі почувала себе зовсім інакше, і саме це розкрило їй очі на тих, хто її оточував. Бачивши Керрі напередодні в такому піднесеному настрої, Мінні сподівалась, що почує жваву розповідь про всі події першого робочого дня. Гансон також гадав, що Керрі буде задоволена.

— Ну що, — промовив він, входячи в квартиру в робочому одязі й кидаючи на Керрі погляд крізь двері їдальні,— як робота?

— О, дуже важка, — відповіла Керрі.— Мені там не сподобалось.

Весь її вигляд свідчив ясніше за всякі слова, яка вона стомлена й розчарована.

— Що ж це за робота? — спитав він, уже повертаючись, щоб іти митися, і затримуючись на мить.

— На машині,— пояснила Керрі.

Можна було легко помітити, що все це цікавить його тільки з точки зору добробуту власної сім’ї. І він трохи дратувався: чому не могло статися так, щоб Керрі була задоволена своєю долею?

Мінні теж працювала з меншим завзяттям, ніж перед тим. Шкварчання печені на плиті перестало тішити її після того, як прийшла Керрі і почала скаржитись. Для Керрі ж єдиною втіхою після такого дня могла б бути затишна домівка, де на неї чекала б привітна й співчутлива зустріч, добре накритий стіл і слова: «Не журись! Потерпи трохи, ти ще знайдеш щось ліпше». Від таких сподівань лишився самий попіл. Вона зрозуміла, що її нарікання тут вважають недоречними, що вона повинна, на їхню думку, працювати і мовчати. Вона знала, що має платити за харчі й житло чотири долари на тиждень, і бачила тепер, що з цими людьми її чекає невеселе життя.

Мінні не могла бути для Керрі подругою — надто вже вона постаріла. Її погляди склались і назавжди пристосувались до умов життя. Гансон, коли в нього й бували приємні думки або радісні почуття; ніяк їх не виявляв. Його внутрішнє життя не мало ніяких зовнішніх проявів. Він був мовчазний, як пустка. Що ж до Керрі, то в ній буяли молода кров і уява. Кохання, залицяння з його таємницями ще були попереду. Вона залюбки віддавалася думкам про те, чим би їй хотілося зайнятись, у що одягтись, в яких місцях побувати. Ось чим була наповнена її голова, а тут ні з ким було поділитись своїми мріями, ніхто б її не зрозумів.

Обмірковуючи всі події цього дня, вона зовсім забула, що може прийти Друе. А тепер, пересвідчившись, які байдужі ці двоє, вона воліла б, щоб він не приходив. Вона навіть не уявляла собі, як повелася б з Друе і що стала б говорити, якби він прийшов. Після вечері Керрі переодяглася. В чепурному вбранні це було чарівне створіння з великими очима і сумно стуленими устами. На її обличчі виразно проступало все, що вона відчувала: надії, розчарування, пригнічений настрій. Коли посуд було прибрано, вона поблукала по кімнатах, побалакала трохи з Мінні, потім вирішила спуститися вниз і постояти трохи коло дверей. Якщо Друе прийде, вона стріне його там. І коли вона одягала капелюшок, її обличчя проясніло і виглядало майже щасливим.

— Здається, Керрі не дуже сподобалась робота, — сказала Мінні чоловікові, коли той з газетою в руках зайшов на кілька хвилин до їдальні.

— А все-таки їй доведеться якийсь час потерпіти, — промовив Гансон. — Вона що, вниз пішла?

— Так, — відповіла Мінні.

— Я б порадив їй потерпіти. Може статись, що вона кілька тижнів шукатиме іншої роботи і нічого не знайде.

Мінні відповіла, що так і зробить, і він знову взявся за газету.

— На твоєму місці,— обізвався він перегодом, — я б не дозволив їй стояти отам унизу на дверях. Це не зовсім пристойно.

— Я скажу їй, — пообіцяла Мінні.

Життя вулиці збуджувало в Керрі невгамовну цікавість. Здавалось, їй ніколи не набридне догадуватись, куди їдуть усі ці люди, які розваги їх чекають. Її уява обмежувалася дуже вузьким

1 ... 13 14 15 ... 137
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сестра Керри», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сестра Керри"