Читати книгу - "Ректор , Таміла Калас"

Про поцілунок з Ректором ніхто поки не знав, хоч поділитися з кимось насправді хотілося, я почала уникати Павлака, менше здибатися йому на шляху, хоч він сам схоже мене уникає, та поводиться ніби нічого не сталося. Вже майже місяць як я не розмовляю з батьком, ми обоє вперті барани, як в житті, так і по гороскопу, хоч я впевнена мій батько про мене знає все, моя бабуся Надя дуже часто почала дзвонити, здогадуюся вона зараз у батька як посередник все доказує про мене.
З сестрою спілкуюся мало, але коли на днях подзвонила Каріна, по її голосу я зрозуміла що в неї не все добре, можливо вона скоро повернеться на Україну, було б чудово, напевно сестричка ще не знає про нашого батька та його довгоногу курку. Сестра в мене така може й коси повимикати.

Вже другу неділю поспіль я менше почала відвідувати Університет, а точніше суто лекції Ректора, наприклад сьогодні курси масажу і я маю гадку знов не з'явитися.
До речі вже тиждень як зі мною живе моя однокурсниця та сусідка по парті Віолетта, вона шукала квартиру, щоб жити, попередні власники вирішили більше не здавати квартиру, а для мене це додатковий дохід і компанія, тим більше ми з Віолеттою дуже подружилися, квартира велика, місця багато, тепер мені не скучно, Віолетта одна з небагатьох з ким я спілкуюся, ми розуміємо одна одну хоч характери дуже різні Віолетта більш відповідальна та серйозна, з широким цікавим мисленням, до всього має свій оригінальний підхід.

До закінчення останньої пари лишилися лічені хвилини, до нас заходить Ігор Семенович, моє серце завмирає, намагаюся не дивитися у його бік, але він підходить до нашої парти та спиняється прямо мене.

- Хочу сказати, що за декілька днів... - Ректор дивиться до низу, я намагаюся сховати очі, але виходить по дурному, прикриваюся долонею біля чола.
Чую як Павлак коротко, але голосно кашляє, аж в мене плечі смикнулися, якийсь нервовий тік, шкірою відчуваю який він лютий.

- Сташевська, у нас екзамен з Фармакології, вас чекати, чи не варто? Пара між першою та останньою лекцією.

Від чола моя рука перебігає до рота, я прикушую вказівний палець, таке відчуття ніби вся увага зараз на мині,знов починаю наливатися червоною фарбою, напевно зараз моє лице як особлива Галунка на Великдень - Червоне.

- Я буду - Відказую хрипло, та тихо, в роті пересохло.

- Дякую - Відказує з іронією в голосі, та  йде.

Лунає дзвінок.
Останнім часом помітила як багато дівчат з моїх однокурсниць дивно поводяться, здається ніби вони знають про мій поцілунок з Ректором, і це обговорюють у мене за спиною, хоч з моєї поведінки, я б і не таке подумала про себе, треба міняти тактику, вирішую лишитися на масаж.
З дівчатами заходжу до кабінету для масажу Павлака поки нема, відразу прямую кудись на задні місця, ховаюся за спинами інших.
Ігор Семенович заходить, проводить поглядом по рядах, здивовано, дугою підіймає брову.

- Ігор Семенович, а ви обіцяли масаж? - З місця вигукує Дворська Юлія.
До цієї дівчини у мене антипатія, вона бісить мене, гонорна дівка, більш розкута, як на мене, в неї надто яскравий макіяж, а її кофточки з великим проділом на бюсті, в такому мій батько з дому точно б не випустив, а головне її подобається наш Ректор, про це знають всі, вона найбільше намагається з ним заговорити.

- Масаж? Який такий масаж, розслабляючий? - Павлак вдає ніби трохи не розуміє, посміхається, та починає закочувати рукави сорочки.
З під робочого столу Ректор виймає баночки з ароматними маслами, та розкладає масажну канапку.

- Добре тоді, кому зробити масаж, хто буде моїм піддослідним Котиком? - Починає водити очима по рядах.
Охочих є аж забагато, всі деруть руки до гори.

- Юлічка іди сюди до мене - Пестливо каже Ректор.
Юля з радістю наближається, він пропонує лягати на Канапку, починає готуватися до демонстрації масажу.
Дівчина розслаблена як ніколи, Ігор Семенович пропонує для зручності розстібнути ліфчик, Юля без сумнівів погоджується.

Відчуваю, як моя щелепа заболіла, виявляється, мої зуби стиснулися після слова "Юлічка".
Юля Дворська заплющує очі, я відразу повертаю голову у сторону.

- О, о, а у вас такі м'які долоні - Чую задоволений голос Дворської.

- Дякую, а в тебе ніжна шкіра - Він плавно проводить руками по спині.

Мені жарко я хочу з відси піти, краєм ока стежу за процесом масажу, краще б я не лишалася, ще трохи з моїх вух піде пар від гніву.

- Таміла Михайлівна, можна ви будете дивитися сюди на мене? Чи ти все знаєш?

Повертаю голову на чоловічий голос, Павлак тримає свої руки на плечах у Юлі, він бере ароматні масла, із запахом квітів, наносить на руки, починає розтирає долоні, а потім легко масажує спину дівчини.
Його руки плавно ковзають по її шкірі, вправно мнучи кожен сантиметр, в процесі Ігор Семенович розказує про масаж, але я вже не чую, мої вуха ніби заступило, він іноді на мене кидає різкий суворий погляд, чомусь з суворістю дивиться тільки на мене до інших усміхається.

- Можна я вийду? - Раптом запитую.

- Ні - Відказує не відволікаючись від масажу.

- Дякую - Я встаю і виходжу.

Не буду більше приходити на ці курси масажу. Толку з них, моя нервова система не витримає, направляюсь до сходів.

- Почекай! - чую у себе за спиною.

Неохоче зупиняюся та розвертаю тіло.
Павлак ніби фурія наближається та зупиняється переді мною.

- Скільки я маю терпіти твої витівки, що хочеш те твориш. Схотіла прийшла, схотіла пішла, хочеш взагалі не з'являєшся на моїх лекціях!

- А ви відрахуйте мене!

- Заєнька, а куди ти хочеш, щоб я тебе відрахував? - Посміхається, прикушує нижню губу і зазирає у мене за спину на мій зад  - Не хвилюйся, прийде час, відрахую так, сідати не зможеш - Майже пошепки, ціпко каже, біля мого вуха.

Я обурено відкриваю рота, шоковано розвертаюся та гордо йду до виходу.
Хай навіть не думає більше до мене говорити, бачити більше не хочу."Юлічка" Ух злості мені не вистачає. А ми тепер побачимо... Вирішую таки не приходити на лекції мого Ректора, вони однаково нудні, як він.