Читати книгу - "Ректор , Таміла Калас"

Вже на квартирі за годину подзвонила моя подруга Ліана і запросила на піцу. 
Переодягаюсь в джинси та теплу толстовку.
З Ліаною зустрічаємося біля входу до Піцерії, обіймаю подругу, цілую легко у губи та щоку. Ми довгенько з нею не бачилися, Ліана змінила колір волосся і тепер блондинка, він її дуже пасує до сіро - блакитних очей, помічаю що трохи набрала вагу, але це тільки на користь, бо вона була надто худа.
Подруга зараз навчається на Економіста, може навчить мене як більше заощаджувати, хоч хвилює мене дещо інше.
Робимо Замовлення, для себе беру сирну велику піцу, овочевий салат, Апельсиновий сік, та два шоколадних тістечка для себе та Подруги.
Ліана спочатку здивовано кривить лицем, ну що зроблю від злості їсти хочеться, за декілька хвилин наше замовлення приносять.

- Ти сама на себе не схожа - Ліана спостерігає як я накинулася на шматок піци.

- Ти знаєш - ледь пережовую, аж очі вилазять - От цілий день на зводі, може у мене гормональний збій, або чогось не вистачає?

- Ха, ха, ха. Ти Міла або закохалася або тобі сексу хочеться.

Я починаю давитися, один шматок піци застрягає у горлі Ліана підхоплюється з місця і давай мене гамселити у плечі, після фінального удару, я думала в мене все зі шлунка повилітає. Нарешті відкашлююсь і запиваю соком.

- Все добре? - Нахиляється подруга у мене над головою.

Долонею показую що досить, Ліана сідає на місце.

- Ну в тебе й удар - Ковтаю горлом.

- А ти думала.

Мені аж їсти перехотілося Ліана прямо у воду дивиться, я або закохалася, або... А може і те й інше?Бо як пояснити мою дивну поведінку, хочу відвідую заняття хочу ні.

- То хто він, хто змусив тебе подавитися? - Ліана грайливо смикає бровами.

- Ну - у, його звати Ігор і, і, і...

Бачу як подругу цікавість аж розпирає, вона прикусила нижню губу та широко розплющила очі.

- І - і - і? - Нетерпляче питає Ліана.

- Напевно мені подобається мій ректор - На одному подиху відповідаю.

Реакція Ліани не зрозуміла, вона дивиться на мене мов застигла, може сподівається що я зараз скажу що пожартувала, або ще щось.

- Ректор значить, угу, ти це на приколі? Моєму Ректорові під шістдесят, всі ректори вже підстаркуваті.

Безнадійно підіймаю плечима та безневинно махаю лицем у боки.

- Йому 42, він капець як мене бісить, але подобається. Спочатку я була впевнена, ніби це найшло щось на мене, потім запевняла себе що це мені тільки здається, а тепер розумію, таки Ігор Семенович мені подобається.

- Він хоч не одружений?

- Здається ні, принаймні обручку не носить. Ліана я напевно збожеволіла.

- Так Міла напевно, а може це просто захоплення, от що ти відчуваєш коли його бачиш?

- Та він мене досі нервує, я відчуваю що ненавиджу його, особливо коли він посміхається і намагається загравати з іншими.

- Значить ти його хочеш.

- Що? - кривлю лице - Ні! Ти здуріла, як тобі таке в голову могло прийти.

- Точно хочеш, подивися на себе яка ти робишся роздратована коли чуєш про нього. В принципі як теорія, ти можеш з ним..., але він чоловік точно з досвідом...

- Ні, замовкни! Ти реально припускаєш що я, могла б з ним переспати? О, о святі небеса! - розводжу руками - Це неможливо, це взагалі... - Махаю перед лицем долонею. 
Ліана напевно перегрілася, хоч на дворі холодно, і сонце суто світить та не гріє.

З Подругою ми посиділи ще десь годину, але насправді я вже ні про що не могла думати, у моїй уяві проявлялися можливі фрагменти близькості з Павлаком, це жахливо, страшно, і точно не можливо.