Читати книгу - "Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням, Анна Лембке"

4. Дофамінове голодування

Я тут, тому що батьки примусили мене прийти, – сказала Делайла похмурим тоном, властивим американським підліткам.

– Добре, – сказала я. – Чому батьки захотіли, щоб ти до мене звернулася?

– Вони вважають, що я курю надто багато травки, але моя проблема – тривожність. Я палю, тому що відчуваю тривогу, і якщо ви зможете з цим щось зробити, марихуана не буде мені потрібна.

На якусь мить мене охопив глибокий смуток. Не тому, що я не знала, як допомогти цій дівчині, а тому що боялася, що вона не послухає моїх порад.

– Добре, тоді почнімо з цього, – сказала я. – Розкажи мені про свою тривожність.

Тонка й граційна, дівчина склала ноги, немов танцівниця.

– Я почала у середній школі, – сказала вона, – і за багато років усе лише погіршилося. Тривога – це перше, що я відчуваю, коли прокидаюся вранці. Ваксова трубка – єдине, що дає мені змогу виповзти з ліжка.

– Ваксова трубка?

– Так, зараз я використовую вапорайзери. Раніше я робила косяки й трубки і палила вдень сатіву, а перед сном індіку. Однак зараз я використовую концентрати: вакс, олію, бадер, шетер, сізор, порошок, квізо. Здебільшого я використовую вайп, але іноді трубку... Я не люблю наркотики в їстівній формі, але використовую їх як тимчасовий засіб або у непередбачених ситуаціях, коли не можу курити.

Запаморочливий перелік продуктів і механізмів доставки – це стандартне меню моїх пацієнтів. До моменту, коли такі пацієнти звертаються до мене, вони мають свого роду еквівалент ступеня доктора наук з наркотиків. На відміну від вживання марихуани лише по вихідних для розваги, що було нормою у 1960-х, мої пацієнти починають курити, прокинувшись уранці, продовжують робити це протягом дня і аж допоки не вкладаються спати. Звичка Делайли коштувала їй 150 доларів на тиждень.

– Що дає тобі паління? – запитала я. – Як воно тобі допомагає?

– Це єдине, що послаблює тривогу. Без цього я б не змогла функціонувати... Маю на увазі, більше, ніж зараз.

– Чи є якісь мінуси, коли у тебе немає змоги курити? Якісь непередбачувані наслідки?

– Єдине, що погано, – мої батьки завжди до мене прискіпуються. Якби вони просто дали мені спокій, не було б ніякого негативу.

Я помітила, як сонячне світло мерехтить на її розкішному рудому волоссі. Молодість багато чого компенсує.

– У мене є ідея стосовно того, що може тобі допомогти, але ти муситимеш зробити дещо справді складне.

– Про що йдеться?

– Я хотіла б, щоб ти провела експеримент.

– Експеримент? – Делайла схилила голову набік.

– Пропоную тобі протягом місяця не вживати канабіс.

Обличчя дівчини залишилося байдужим.

– Дозволь мені пояснити. По-перше, ліки від тривожності навряд чи допоможуть, якщо ти куриш так багато канабісу. По-друге (й це важливіше), існує велика ймовірність того, що коли ти кинеш палити на цілий місяць, твоя тривожність знизиться сама собою. Звісно, спочатку ти будеш почуватися гірше через синдром відмови. Однак якщо ти протримаєшся перших два тижні, є хороші шанси, що протягом наступних двох тижнів тобі стане краще.

Делайла мовчала, тому я продовжила. Пояснила, що будь-який наркотик, котрий стимулює шлях винагороди (як це робить канабіс), може змінити базовий рівень тривожності у мозку. На перший погляд, канабіс нібито лікує тривожність, але насправді він може лише полегшити стан після відмови від останньої дози. Тобто, канабіс стає причиною тривожності, а не ліками. Єдиний спосіб упевнитися в цьому – не вживати його протягом місяця.

– Чи можу я кинути на тиждень? Я вже робила це раніше.

– Тиждень було б добре, але мій досвід свідчить про те, що зазвичай місяць – це мінімальний період, необхідний для переналаштування шляху винагороди