Читати книгу - "Відьмак. Володарка Озера"

Морврана Воріса, як пам’ятають читачі, було обрано як заміну Емгирові ще за часів Північних війн. Підтримала його не лише стара аристократія, але й Торговельна гільдія, та, що, з одного боку, контролювала ганзи на території Імперії, а з другого, з легкістю вирішувала проблеми міжнародних контактів.

Імператор Воріс позбувся довірених людей Емгира — доля Евертсена Петера є тут лакмусовим папірцем.

Утім, іще до кінця ХІІІ ст. узурпатора було скинуто й замість нього на престол сів Ян Кальвейт. Про нього нам відомо щонайменше дві речі: по-перше, він продовжував політику Емгира вар Емрейса; по-друге, на троні він сидів тридцять років, якщо не більше.

З важливих подій під час його панування можна згадати так звану Війну двох єдинорогів (1309–1318). Подробиці її нам невідомі, крім двох моментів: навіть за часів «Енциклопедії» Еффенберга й Тальбота її звуть «кривавою»; а єдина країна, на гербі якої є єдинороги, — це Кедвен, країна, на території якої перебуває, крім іншого, школа чоловіків-чарівників Бан Ард.

Також під час його панування мореплавець Фабіо Сахс відкрив невідомий раніше континент, що розширило знання про світ і торговельні трансакції.

На сході (де розташовані Зерріканія та Гакланд) успіхи експансії як Півночі, так й Імперії не дуже значущі. 1350 року знаний нам світ потерпав від навали гааків — події настільки серйозної, що та увійшла в перелік бід ельфійської пророчиці Ітліни. Утім, уже в 1373 р. Німуе, подорожуючи всім знайомим на той час світом, — від нільфгардських провінцій до Півночі, — не зустріла на своєму шляху якихось слідів тієї навали.

І тут треба зробити, мабуть, головний невтішний для Північних Королівств висновок: майбутнє — це світ, що кардинально змінився, але змінився під владою Нільфгарду. (Відзначимо, що не тільки Німуе йде до Горс Велену з далекого півдня, але й Кондвірамурс говорить «у нас у Віковаро» — ВО.)

Але це світ із більш-менш єдиною владою, раціональними законами, співпрацею магії та науки під контролем держави… Але це світ, де Північ у довгостроковій перспективі програє.

Утім, серйознішою проблемою в цій довгостроковій перспективі є не політичний процес, а те, що через багато століть Еффенберг і Тальбот назвуть «кліматичними змінами». Те, що дається взнаки вже через два століття після історії Ґеральта: «…єдиним портом, що не замерзає в затоці Пракседа, є Понт Ваніс. ‹…› …сто років тому не замерзав жоден із портів затоки. ‹…› А чи ти знаєш про те, що в Кедвені були виноградники? ‹…› Тепер у Кедвені виноград не росте зовсім. Тому що зараз зими, на відміну від колишніх, приносять сильні морози, а сильний мороз виноград убиває. Не просто гальмує вегетацію, а вбиває. Нищить. ‹…› …на зламі грудня та січня завірюхи бувають над Альбою, де ще сто років тому сам сніг був сенсацією. А те, що сніги тануть, а озера в нас відмерзають у квітні, знає ж кожна дитина! І кожна дитина дивується, чого б то місяць той зветься квітнем» (ВО).

Це ще не апокаліпсис, але тенденція примушує замислитися.

Нарешті, з цього світу пішли ельфи. Це сталося протягом ста років після подій саги: уже за часів Кондвірамурс є потреба поясняти ці обставини: «Коли відчинили Двері й ельфи відійшли, то забрали із собою або ж знищили всі твори мистецтва, не залишивши жодної картини» (ВО).

А наприкінці зі світу, здається, пішла й магія. Уже Еффенберг і Тальбот говорять про неї як про давні легенди та забобони.

А може, магія й наука таки зуміли поєднати свої зусилля і, як говорив в іншій реальності письменник А. Кларк, магія стала лише певним рівнем технології? Це також можливо. Але в будь-якому разі то вже інша історія для іншої книжки.

Хронологія світу відьмака[52]

1. Сага

Наскрізна хронологія представлена наприкінці поданого розділу, нижче ж ми наводимо приклади, що дозволяють зрозуміти, як відбувалася атрибуція подій циклу.

1.1. «Володарка Озера»

Датувати закінчення саги про відьмака дозволяє епілог роману «Сезон гроз» (останнього роману, присвяченого Ґеральтові; його події відбуваються співвідносно з базовим циклом, за кілька років перед подіями першого з оповідань — «Відьмака»):

«— Який нині рік?

— Тисяча триста… — вона здивовано підвела погляд. — Тисяча триста сімдесят третій post Resurrectionem.

— Тоді, — біловолосий потер обличчя рукою в рукавичці, — Ґеральт із Рівії вже давно мертвий. Помер він сто п’ять років тому».

(Перехресним підтвердженням цієї дати є датування Північних воєн «Енциклопедією» Еффенберга й Тальбота: 1268 р. як дата їх закінчення — ХВ).

Таким чином, відьмак загинув 6 червня 1268 р.: «Був шостий день після червневої новини, коли вони дісталися до Рівії» (ВО). Від цієї точки можна датувати події саги, ідучи у зворотному порядку.

Битва в замку Стигга сталася в березні (2 квітня, у день початку Цінтрійських перемовин, Трісс Мерігольд думає про Цірі таким чином: «Вона разом із Ґеральтом і Йеннефер. Вона в безпеці…» (ВО); 9 квітня Цірі разом із Ґеральтом та Йеннефер підпалює арену Хувенагеля — ВО).

Різанина на озері Тарн Міра, після якої Цірі увійшла до Вежі Ластівки, сталася в той самий день у 1267 р., коли відбувся транс Іоли Першої на прохання Трісс Мерігольд: «Був дев’ятнадцятий день листопада. Повня» (ВЛ).

Час перебування Цірі серед Народу Вільх: вісім днів до прибуття в Тір-на-Ліа («— Я увійшла до вежі більш ніж тиждень тому… — Сіреаель, це ж тільки вісім днів» (ВО)), плюс п’ять ночей перебування там із Королем Вільх; дата втечі — 1 грудня 1267 р. (утім, треба мати на увазі, що час у країні Народу Вільх тече інакше, ніж у рідному світі Цірі).

Приблизно в той самий час відбувся обід Йеннефер із Вільгефорцом, що його побачила у своєму сні Кондвірамурс. Бонгарт говорить чародійці: «У вересні, три місяці тому, в Еббінзі я зловив твою малу падлюку. Оту Цірі, про яку стільки говорять» (ВО).

У середині березня відбувається битва під Бренною. Текст ВО дає нам дві межові дати. По-перше, це вже згадане 2 квітня 1268 р., коли розпочалися перемовини в Цінтрі.

На той момент закінчилася не тільки битва під Бренною, але й розгром групи армії «Верден». По-друге, битва не могла розпочатися раніше, ніж пригоди Ярре на шляху до Визіми і його вербунок в армію; у цей час над ним стоїть червона комета. Згідно ж із Німуе, «червону комету було видно шість днів навесні в рік підписання Цінтрійського миру. Точніше, у перші дні березня» (ВО).