Читати книгу - "Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Але обережніші з них казали:
— Під час замирення в Генті голландські та бельгійські сеньйори домовилися покласти край ворожнечі, заприсяглися, що обидві країни — Бельгія і Нідерланди — допомагатимуть одна одній, оголосили мир поміж двома релігіями, а королівські укази й конфіскації визнали недійсними, обіцяли знищити всі колони, трофеї, написи, статуї, поставлені герцогом Альбою на нашу ганьбу. Але в серцях ватажків ворожнеча не згасла. Дворяни й духівництво намагаються будь-що розірвати союз між областями. Вони проїдають гроші, які отримують для армії. П’ятнадцять тисяч справ про повернення конфіскованого майна лежать нерозглянуті. Лютерани й католики об’єдналися проти кальвіністів. Законні спадкоємці не можуть домогтися, щоб з їхніх маєтків вигнали узурпаторів. Статуя герцога скинута на землю, але образ інквізиції міцно закарбувався в серцях дворян і попів.
І бідне селянство, і нещасні городяни — всі чекали вождя, хороброго й надійного, який би повів їх у бій за свободу.
І вони говорили між собою:
— Де ж ті високі мужі, що підписали угоду і об’єдналися для блага вітчизни? Навіщо ж ті лицеміри уклали так званий священний союз? Хіба для того, щоб його одразу ж і розірвати? Навіщо було збиратися з таким галасом і накликати гнів короля, щоб потім цю справу безглуздо зрадити? Якби ці п’ятсот великих і малих панів, що були там, об’єдналися в братерський союз, то могли б нас урятувати від лютих іспанців. Але вони пожертвували добром Бельгії заради свого особистого добра, так само як графи Егмонт і Горн.
— Горе нам! — казали в народі. — Гляньте, ось прийшов тепер дон Хуан, гоноровитий красень, ворог Філіппів, але ще більший ворог нашої країни. Він прийшов сюди заради інтересів папських і своїх власних. Дворянство і духівництво зрадили нас.
Вони тільки вдають, ніби воюють. На стінах будинків у Генті й Брюсселі, на щоглах гезівських кораблів можна бачити імена цих зрадників, воєначальників і комендантів фортець: графа Лідекерке, що, не обороняючись, здав свій замок донові Хуану; профоса міста Льєжа, який хотів продати місто донові Хуану; панів Арсхота, Мансфельда, Берлеймона, Рассенг’єна; імена членів Державної ради — Жоржа де Лалена, губернатора Фрісландії, головнокомандувача Россіньйола — емісара дона Хуана, кривавого посередника між Філіппом і Хаурегі[247], що вчинив невдалий замах на принца Оранського; ім’я архієпископа Камбрейського, що хотів пустити іспанців у місто; імена антверпенських єзуїтів, що давали Генеральним штатам три бочки золота, тобто два мільйони флоринів, щоб не руйнувати фортеці, а зберегти її для дона Хуана; ім’я єпископа Льєзького; єпископа Утрехтського, якого городяни вислали, щоб в іншому місті шукав поживи для зради; католицьких проповідників, що зводили наклепи на патріотів; назви жебрущих орденів, що плели інтриги в Генті на користь дона Хуана. Жителі міста Буа-ле-Дюк прибили до ганебного стовпа ім’я кармелітського ченця П’єра, що при допомозі єпископа і духівництва намагався здати місто тому ж таки донові Хуану.
В Дуе[248] городяни, правда, не повісили in effigie[249] ректора університету, що також тяг руку за іспанцями, але на кораблях гезів можна було бачити повішені опудала, на грудях у яких були почеплені списки ченців, абатів, прелатів і тисячі восьмисот багатих жінок і дівчат-бегінок з Малійського монастиря, що на їхні пожертви кати батьківщини об’їдалися, пишно одягались, розкошували.
На цих опудалах, як на ганебних стовпах, можна було прочитати імена зрадників: коменданта фортеці Філіппвіль, маркіза д’Арро, що розтринькав бойові та харчові припаси лише для того, щоб, посилаючись на їх брак, здати місто ворогові; ім’я Бельвера, що здав Лімбург, хоч місто могло триматися ще сім місяців; імена голови вищої ради Фландрії, голів Брюггського й Малійського магістратів, що хотіли віддати свої міста донові Хуану; імена членів Гельдернської рахункової палати, яку закрили за зраду; імена членів Брабантської ради, урядовців герцогської канцелярії, таємної і фінансової ради; імена намісника і бургомістра міста Менен, а також і тих лиходіїв, що пропустили дві тисячі французів, які йшли грабувати сусіднє графство Артуа.
— Біда нам, — говорили між собою городяни, — герцог Анжуйський засів тепер у нашому краю, хоче стати королем. Чи бачили ви, як він входив у Монс? Товстозадий курдупель, носатий, жовтопикий, криворотий. Цей вельможний принц має нахил до неприродного кохання, за що й прозвали його, щоб з’єднати в його титулі жіночу стать з чоловічою, — «її високість герцог Анжуйський».
Уленшпігель замислився. А потім заспівав:
Світить сонце в блакитному небі;
Жалобою вкрийте знамена
Й руків’я гострих шпаг,
Коштовності всі сховайте,
Дзеркала до стін оберніть,
Бо я співатиму про Смерть,
Про зрадників буде мій спів[250].
Вони п’ятою наступили
На груди й горло гордим країнам:
Фландрії, Брабанту, Геннегау,
Антверпену, Артуа, Люксембургу.
Запроданці — дворяни й попи,
Приваблює їх нагорода.
Про зрадників я заспіваю.
Всюди країну грабує ворог:
Іспанці вже в Антверпен вдерлись,
Офіцери, попи і прелати
Гордо гуляють по місту,
Вбрані в шовки, оксамити.
В них пики від трунків лисніють,
Виявляють їхню ганьбу і безчестя.
Вже підносить голову знов
З тріумфом інквізиція хижа,
Й тоді новітні Тітельмани
Хапатимуть глухонімих
За єресі.
Про зрадників буде мій спів.
Ви підписали «Компроміс»,
Мерзенні боягузи.
Прокляття вашим іменам!
З ким ви в часи війни?
Ви тягнетесь услід за іспанцем,
Мов круки за падлом.
Гриміть, барабани жалоби!
Країно бельгійська! Прийдешність
Тебе засудить: зі зброєю в руках
Ти віддалась на грабунок.
Майбутнє, ти не квапся,
Бо глянь: зрадники заповзялися.
Було їх двадцять — тисяча тепер.
Вони пости важливі захопили
Й посади меншим роздають.
Вони вже втямили як слід:
Щоб підірвати опір, сіють
Між нами лінощі й незгоду —
Одвічні гасла зради.
Крепом дзеркала вкривайте
І руків’я гострих шпаг.
Про зрадників буде мій спів.
Злочинцями вони оголосили
«Незадоволених», іспанців;
Не дозволяють помагати
Ні хлібом, ні притулком,
Ні порохом, ані свинцем.
Коли ж їх схоплять, щоб повісить, —
Атож, щоб повісить, —
Одразу їх звільняють.
«Повстань!» — волає вам Брюссель.
«Повстань!» — волає Гент
І весь народ бельгійський.
О бідні люди, хочуть вас
Розчавити король
І папа, що вже лаштує
На Фландрію похід хрестовий,
Вони, запроданці, вже йдуть
На запах крові,
Їх цілі зграї, псів,
Гієн і зміїв.
Їм тільки б жерти, тільки б пити.
Нещасна земле батьківська, тобі
Судилися руїна й смерть.
О, то не дон Хуан
Сприяв Фарнезе[251],
Улюбленцеві папи,
А ті, кого обдарувала
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах», після закриття браузера.