Читати книгу - "Розлучення. Він кохає іншу, Альбіна Яблонська"

Я виглядала повною лохушкою.

Просто дурепою. Ідіоткою.

Про що я взагалі думала?

На що сподівалася?

Господи. Мені хотілося кричати.

Просто волати на всю горлянку.

Побачивши знак аварійного виходу, я кинулася назовні. Опинилася на відкритому майданчику між корпусами. Якийсь проліт із пожежною драбиною.

На вулиці було холодно.

Сідало сонце.

Місто поспішало й галасувало.

У повітрі стояв нудотний гул машин.

І я набрала в легені повітря.

Щоб закричати:

— А-а-а-а!

Зірвала голос. Охрипла.

Затиснула собі рота.

Намагалася не ревіти.

Але було так прикро.

Просто так прикро...

— Я ж казала, що до тебе він не повернеться.

Озирнулася назад і побачила її.

Даліла стояла в білому хутрі.

Чиркала запальничкою.

Проте на вітрі нічого не виходило.

— Чого ти хочеш? — трясло мене від ненависті до цієї суки. — Чого тобі треба від мене?!

— Я вже все отримала, Яно. Від тебе мені більше нічого не треба... Бачиш, як усе повернулося цікаво. Лікарі кажуть, що пам'ять не повернеться. От же іронія. Ти була вже готова його пробачити. Але він нічого навіть не пам'ятає. Він не пам'ятає, що хотів до тебе повернутися. Як усвідомив, що продовжує тебе кохати. І завжди кохав. Він навіть не знає, що ти його теж, як і раніше, любиш... Яка драма, — впивалася вона моментом. — Мені тебе навіть трішечки шкода.

Я витерла сльози.

Узяла себе в руки.

І побажала їй від чистого серця:

— Сподіваюся, ти помреш від раку легенів.