Читати книгу - "Гірка правда"

Часопис "Квартальнік Кресови" з Лондону [476] на двадцяти сторінках подає приклади нападів на парохії й вбивств бандерівцями римо-католицьких ксьондзів. Ось деякі з них:

- 24 або 25.08 1944 р. бандерівці замордували ксьондза Мар'яна Кльоновського (стор. 161);

- 21.08.1941 р. ксьондза Мар'яна Босака з парафії Маріяпмоль, пов. Станіславів, українські націоналісти підступом викликали з хати й по-звірськи вбили на дорозі до Дубовиць (стор. 164);

- 12.10.1943 р. бандерівці напали на хату ксьондза Тадеуша Стронського, село Скоморохи Старі, й вбили його.

І так далі, і так далі.

Автори подають, що внаслідку акцій українських націоналістів і частково німецьких, у Львівській архідієцезії вчинено напади в 123 парафіях, вбито під час них 48 ксьондзів, 4 було пропалих безвісті, вбито 8 черниць, 7 ченців, спалено 6 костьолів, знищено 7 (стор. 179).

Де, в чому шукати причини такої дикої поведінки ОУН-УПА? Адже все це відбувалося між християнами!

Причина одна: ідеологія українського націоналізму, обгрунтована науково Дмитром Донцовим. Адже, згідно з ним, отже й згідно з ідеологією ОУН: В національному фанатизмі велика зброя великих народів ("Націоналізм", стор. 218); Суттю фанатизму є те, що він у відношенні до конкретного спустошуючий і руйнуючий (стор. 265); Мораль, про яку тут говорю, відкидала ту людяність, яка забороняла шкодити iншим (стор. 268); Ненавистю й підступом прийматимеш ворогів Твоєї Нації (заповідь 8 "Декалогу" - заповідей українського націоналіста). Не завагаєшся виконати найбільший злочин, якщо цього вимагатиме добро Справи (заповідь 7).

Ідеологія українського націоналізму наперед відпускала Всі гріхи, про які говорить християнство - Десять Заповідей Божих. Гляньмо що у цій справі пише отець Федорів. [477] Пригадаймо, що описувані о. Ю. Федорівим події відносяться до передвоєнного періоду, у в'язниці Вронки в Польщі, де автор та українські націоналісти відбували покарання як політичні в'язні:

Після вбивства Пєрацького, Івана Дж. та інших привезено до Вронок... Йому передусім важко було довідатись, чи справді це національний злочин ходити в костьол, наприклад у в'язниці, і взагалі як тепер з церквою, вірою. Чи треба в те все вірити, чого його батько-мати навчили, чи вже інша віра на світі настала? Бо він змалку в Церкву ходив, по-християнськи вірив, знав, що має душу... а оце тепер - показується не те. Показується, що все це були "попівські видумки", пережитки, що всі ці пережитки Провід (ОУН - В.П.) покасує, як лише прийде до влади...

Ніколи я раніш про такі радикальні погляди на релігію не чув. Правда, в 1933 р.... в Академічному домі й поза ним нападали... на церкву, ієрархію, на священиків... Не подобалося їм це й те у Святому Письмі, що там, мовляв, рекомендується приймати ляпаси, і що там не заперечується "вбогі духом", і забагато написано про любов і всякі "сентименти", що не годяться революціонерові…

Тому я звернувся з простим питанням... хто вас такого навчає?

Замість відповіді, Іван Дж. витягнув з-під поли зшиток... На заголовній сторінці стояло: "Націоналістичне вірую"... "Вірую в єдину волю, яка все створила і всім управляє" - так звучав перший символ... націоналістичного "вірую"...

Зараз після польсько-німецької війни по націоналістичних гуртожитках, де були "малі" й "великі" (прості націоналісти й вожаки ОУН - В.П.), відбувались ранні й вечірні "молитви". Ставили вряд "малих" і, замість молитви, проказували "Декалог"... Це був життєвий стиль, практичний вияв "метафізичного" світогляду, але рівночасно й практичне поганьблення елементу релігійного культу -молитви!

Порівняймо сказані тут українським священиком слова зі змістом "Декалогу". Тут і є відповідь на сумніви щодо відношення ОУН, її ідеології, до християнства.

Чи знала про все це ієрархія Православної церкви в Західіній Україні, Греко-католицька церква в Галичині? Принаймні ця остання - знала! Але Святоюрська гора воліла дивитися у вікно, крізь яке можна було побачити поборювання Організацією українських націоналістів більшовизму. І водночас не бажала дивитися в друге вікно, крізь яке явно було видно розходження ОУН з християнством. Загроза більшовизму засліпила церковну ієрархію.

А тим часом стосунок цієї ієрархії мав бути однаковий -як до більшовизму, так і до українського націоналізму, як різновиду фашизму.

Правда, митр. Андрей Шептицький проголошував пастирські листи, в яких таврував гріх убивства, він навіть писав: Ми були навіть свідками жахливих мордів, скоєних молодими людьми, може й навіть з добрими намірами, але зі згубними наслідками для народу. [478] Це вказувало б на те, що Митрополит добре розуміє - що діється, розуміє, що діється велике лихо.

В той час пастирські листи - це було рішуче замало. І -запізно! Святоюрська гора ще 1930 року повинна була відмежуватися від українського націоналізму, накласти анафему на лідерів ОУН, на всіх, хто практично вводить у життя злочинні ідеї ОУН. За одну тільки книжку "Націоналізм" Дмитра Днцова треба було відлучити від Церкви.

Цього не зробила Греко-католицька церква, чим доказала свою безсилу перед ОУН. Толерування Святоюрською горою факту офіційної співпраці з ОУН деяких священиків, навіть ієрархів - доказ того, що Греко-католицька церква не виконала покладеного на неї Святим Письмом завдання: вчити любові ближнього.

Треба сказати, що ситуація в Греко-католицькій церкві не була однозначна, в ній ішла боротьба різних течій, а митр. А. Шепицький в тридцяті роки був уже тяжко хворий, на нього мали вплив не тільки світські, але й деякі церковні кола. Чи не міг, а чи не хотів за таких умов Митрополит визначитися проти українського націоналізму?

Проф. Євген Онацький,