Читати книгу - "Майстер і Маргарита"

304

…флякона з білою сіллю. — Біла сіль — нюхальна сіль, ароматизована суміш однієї з солей амоніяку (карбонату, хлориду) та амоніякової води — для виведення зі стану запаморочення або запобігання такого стану.

305

…фрачники та нагі жінки з ними, що відрізнялися одна від іншої лише кольором пір’я на головах та черевиків. — Цікаво, що для чоловіків — учасників балю було встановлено офіційний фрачний однострій, прийнятий у реальному часі проведення балю, незалежно від епохи походження учасників. Дивно, звичайно, бачити Малюту Скуратова чи Каліґулу у фраку. В СССР 30-х років XX ст. фраком користувалися, мабуть, лише музиканти, актори та дипломати. Нагота жінок, «що відрізнялися одна від іншої лише кольором пір’я на головах та черевиків» відповідає средньовічному уявленню про те, що відьми на своїх шабашах оголюються, залишаючи лише маски на обличчях, щоб анонімно блудити із самим дияволом. У християнстві нагота має подвійний сенс: вона представляє або мученика, відсутність власности, або шляхетну відмову від земних благ, покарання, або поганське чи сатанівське соромітство.

306

…пані Тофана. — Джулія Тофана (Signora Tofana, Giulia Tofana) мешканка Палермо та Неаполя, яка виготовляла й продавала у пляшечках із зображенням Св. Миколая, маскуючи під косметичний засіб або свячену воду, винайдену нею отруйну рідину (aqua Tofanae — тофанська вода). Рідина містила арсен та, можливо, екстракт беладони. Смерть наставала поволі й безболісно. Цією рідиною було отруєно понад 600 чоловік. Отруйниця була заарештована 1709 р. й після катування задушена у в’язниці в Неаполі (за іншими джерелами — 1676 р. в Палермо).

307

…еспанський чобіток… — середньовічне знаряддя тортур у вигляді двох дерев’яних жолобів, узятих у металеву петлю чи зашморг, у які затискалася нога (або ноги) за допомогою закручування ґвинтів або забивання кілків аж до розтрощення кісток. Вживався переважно з метою встановлення відьмацтва. При запереченні жертвою своєї провини половини чобота затискалися усе міцніше.

308

До неї камеристка приставлена… — Камеристка (від італ. camera — кімната) — кімнатна або особиста служниця при господині.

309

…Фрида, Фрида, Фрида! Мене звати Фрида, о королево. — За знайденими записами Булгакова, образ Фриди запозичений з книги швайцарського психіятра А. Фореля «Статеве питання» (A. Forel, Die sexuelle Frage. — München: Reinhardt, 1905; російський переклад 1909 р., С. Петербург): за вбивство дитини Фриду Келлер було засуджено до страти, згодом цей вирок було замінено на довічне ув’язнення. Задушення дитини носовичком належить іншій фігурантці твору Фореля — дівчині зі Шльонська на прізвище Конєцко (так у Фореля; правильно: Конєцка — Koniecka). Маргарита (Ґретхен) з «Фауста» Ґете — твору, під значним впливом якого перебував Булгаков, — також вбила свою дитину.

310

Маркіза… — Маркіз — (фр. marquise) західноєвропейський аристократичний титул, середній між графом та герцогом. Тут йдеться, певно, про маркізу Марі-Мадлен-Маргерит д’Обре де Бренвійє (Marie-Madelaine-Marguerite d’Aubray, marquise de Brinvilliers, 1630–1676), відому отруйницю, яка за допомоги коханця Ж.-Б. де Ґодена де Сен-Круа здобула в одного з королівських аптекарів отруту, яку випробувала на декількох пацієнтах у лікарні, а затим отруїла свого батька, двох братів та сестер, щоб заволодіти їхнім маєтком; замах на чоловіка був невдалим. Її злочини, а також намір отруїти невістку й сестру вийшли на яв після смерти Ґодена. Втекла від арешту за кордон, але була впіймана у Люттиху (Льєжі) й обезглавлена (за іншими джерелами спалена) в Парижі.

311

Пані Мінкіна… Ах, яка ж гарна! Дещо нервозна. Навіщо їй було пекти покоївці обличчя щипцями до завивки? — Анастасія Федорівна Мінкіна — Шумська (рік народження невідомий), дочка цигана Хведьки Мінкіна, «домоправительниця» та коханка графа Олексія Аракчеєва, відома своєю владолюбністю та жорстокістю. Вбита дворовими людьми 10 вересня 1825 р. в його маєтку в селі Грузіно Новгородської губернії. Обставини убивства Булгаков узяв з Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона (1896, т. 19, с. 374): «В 1825 г. М.[инкина] систематически стала истязать комнатную девушку, красавицу Прасковью: она жгла ей лицо щипцами для завивки волос, вырывая куски мяса. Страдалица вырвалась и убежала на кухню к брату. Последний схватил нож, бросился в комнату М.[инкиной] и зарезал ее.».

312

…імператор Рудольф, чаклун та альхемік… — Йдеться про австрійського імператора Рудольфа II Габсбурзького (Rudolf II Habsburg, 1552–1612), сина імператора Максиміліяна II. Відзначався млявим, апатичним характером, підозрілістю, схильністю до меланхолії, брутальністю та деспотизмом. Більше цікавився астрологією й альхемією, ніж державними справами. У своєму празькому палаці створив альхемічну лабораторію, зібрав величезну колекцію книг, рукописів, монет та всіляких раритетів.

313

Ані Ґай Кесар Каліґула, ані Мессаліна… —

Ґай Кесар Каліґула (Gaius Caesar Caligula, 12–41 р. н. е.) — прозвище (лат. caligula — чобіток) третього римського імператора Ґая Юлія Кесаря Ґерманіка (Gaius Julius Caesar Germanicus, 37–41), наступника імператора Тиберія, славного несамовитою жорстокістю; вбитий трибунами преторійської когорти, тобто власними охоронцями.

Мессаліна, точніше Валерія Мессаліна (Valeria Messalina, 22–48 р. н. е.) — третя дружина четвертого римського імператора Клавдія, яка фактично правила імперією, відома своєю розпусною поведінкою та підбурюванням вбивчих дворових інтриг.

314

…обличчя Малюти Скуратова. — Малюта Скуратов (Бєльський Григорій Лук’янович, загинув 1572) — найближчий довірений помічник московського царя Івана IV Грозного в керівництві опричниною — спеціяльною службою, скерованою на придушення князівсько-боярської опозиції. Відомий своєю жорстокістю та садизмом, його ім’я стало нарікальною назвою садиста.

315

Он гурт брокенських гультяїв. — Гора Брокен (див. прим. [293]) славна шабашами гультяйок-відьом (Brockenhexe), ці відьми є усталеними персонажами місцевого фольклору, їхні ляльки давно продають на горі як сувеніри. На свій баль сатана міг запросити лише нечисть високого ранґу, а не простих відьом, з однією з яких він колись «близько спізнався» (та ще й з сумними наслідками — див. прим. [292]) під час перебування на чортовій катедрі. Отож він, мабуть, запросив «настоятелів» катедри, відьмацьку шляхту чоловічої статі, назвавши їх (за аналогією) брокенськими гультяями (німецькою це було б «Brockenbummler»).

316

…ще один. Ні, двоє! <…> Якось Азазелло <…> нашепотів йому пораду, як позбутися однієї людини, викриттів якої він надзвичайно побоювався. <…> він казав своєму знайомому, що був від нього залежним, обприскати стіни кабінету отрутою. <…> — А хто з ним? — А от це той самий запопадливий його підлеглий. — З’ява датує написання цього розділу роману: 1938 р. Йдеться, очевидно, про генерального комісара державної безпеки, наркома внутрішніх справ (до 1936