Читати книгу - "Майстер і Маргарита"

р.), одного з головних поплічників Сталіна в організації та виконанні масових репресій Генриха Григоровича Ягоду (Єноха Гершеновича Єгуду, 1891–1938), якого на гучному процесі «антисовєтського правотроцькистського центру» 1938 р. було звинувачено в організації вбивства С. М Кірова, в отруєнні В. Р. Менжинського, В. В. Куйбишева, М. Горького та його сина М. Пєшкова, в спробі отруїти М. І. Єжова, який змінив Ягоду на посаді шефа НКВД 1936 р. — «однієї людини, викриттів якої він надзвичайно побоювався». «Запопадливим його підлеглим» був, без сумніву, його секретар П. П. Буланов. Ягода й Буланов були розстріляні 1938 р. Єжов, за звинуваченням у керівництві змовницькою організацією у військах та органах НКВД, розстріляний 1940 р. — оскільки цей розділ роману на той час був вже написаний, Єжов не встиг потрапити на баль до сатани.

317

Велетенський чорний Нептун… — Нептун (лат. Neptunus) — початково римський бог річкової та ключової води. З ним ототожнюється давньогрецький Посейдон, який, перейшовши до римської мітології під назвою Нептун, став богом моря. Зображувався з тризубом у руці.

318

У виданні 1969 р.: «…та гугонів, як джаз».

319

…витанцьовували камаринського на естраді. — Камаринський (камаринська, комаринська) — російська народна пісня та танок жвавого, комічного, не дуже цнотливого характеру.

320

Фокусника-саламандру, що не згоряв у коминку… — Саламандра (наукова назва: Salamandra salamandra) — тварина кляси земноводних, має ящіркоподібне лискучо-чорне тіло 20–28 см завдовжки, з яскравими вогнистими жовтогарячими плямами. Водиться у Центральній та Південній Европі, в Україні — лише в Карпатах. З цією тваринкою пов’язані численні казки та забобони. Найбільш поширеним є середньовічний міт про неспалимість саламандри, про її здатність жити у вогні, про саламандру — дух вогню.

321

…кожному буде дано за його вірою. — Волянд перефразує слова Ісуса, зацитовані Левієм Матвієм в Евангелії: «за вірою вашою хай буде вам» (Мт. 9: 29). Уся фабула роману побудована на вічній непохибності цих слів.

322

Ноблес обліж… (фр. noblesse oblige) — положення (честь) зобов’язує.

323

…роззявкуватого приват-доцента… — Приват-доцент (від лат. privatim — приватним чином та docens — той, хто навчає) — вчене звання позаштатного викладача університету або іншого вищого учбового закладу царської Росії.

324

…моя донно… (італ. mia donna) — звичне в Італії звертання до жінки шляхетного стану.

325

У виданнях 1966–1967, 1967 та 1969 р. замість слова «коханець» (любовник) стоїть більш «цнотливе» слово «коханий» (возлюбленный).

326

Рукописи не горять. — Цю фразу, що стала дуже популярною і навіть «модною» дослідники творчости Булгакова вважають цитатою, нехай не текстуальною, але змістовною, з книги Наполеона Пейра «Історія альбіґойців» (N. Peyrat. Histoire des Albigeois. Les Albigeois et l’Inquisition. — Paris: Lacroix-Verboeckhoven, 1870–1872. 3 vols. — Vol. 2. — Р. 107), у якій описані відвідини альбіґойців у провінції Ланґедок у 1205 р. пріора Домініка де Ґусмана, засновника домініканського чернечого ордена (згодом католицького святого), для боротьби з єрессю. Свої антиальбіґойсікі арґументи він виклав на письмі, а рукопис вручив своїм опонентам. Альбіґойці, порадившись, вирішили спалити цей рукопис. Яке ж було їхнє здуміння, розповідає легенда, коли «полум’я поставилося до рукопису Домініка з благоговінням і тричі відштовхнуло його від себе» (И. Л. Галинская. Шифры известных книг. — М.: Наука, 1986. — С. 112).

327

…головна лінія цього опусу… — Опус (лат. opus — праця, твір) — дещо іронічна назва літерацького або наукового твору.

328

У всіх виданнях (крім 1969) ця фраза звучить в недолугому цензурному варіянті: «Це ви, прочитавши статтю Латунського про роман цього чоловіка, написали на нього скаргу з повідомленням про те, що він зберігає в себе нелеґальну літературу?»

329

Нема документа, нема й людини… — Цей афоризм, без сумніву, є парафразою вислову М. О. Бердяєва «Якщо немає Бога, то немає й людини» з його книжки «Нове середньовіччя. Роздум про долю Росії» (Новое средневековье. Размышление о судьбе России), виданої 1924 р. в Берліні. Булгаков натякає на декрет «Об установлений единой паспортной системы по Союзу ССР и обязательной прописке паспортов» від 27 грудня 1932 р., коли головною ознакою належности до людського роду за атеїстичного тоталітарного режиму стала наявність документа, а не Бога. Запровадження внутрішніх пашпортів (перед декретом існували лише пашпорти для виїзду за кордон) різко перевернуло життя багатьох соціяльних груп населення. Без пашпорта, єдиного посвідчення особи, не можна було змінити ні місця мешкання, ні місця працевлаштування. Колгоспникам та розкуркуленим пашпорти не видавалися (їм видавалися «тимчасові посвідчення», термін дії яких подовжувався щороку), з колгоспу вони могли відлучитися лише за спеціяльною довідкою, виданою головою, із зазначенням мети та терміну відлучки, та яка мала чинність протягом лише 30 днів. Відтак селяни знову стали кріпаками. Про значення пашпорта свідчить популярна приказка тих часів: «Получив свою бумажку, береги ее вовек, без бумажки ты букашка, а с бумажкой — человек».

330

…невелику золоту підківку… — Підкова — вигнута за формою копита коня металева пластинка, що прибивається (підковується) до копита для його захисту та на запобігання ковзання. Вважається символом щастя, вдачі та благополуччя, вона оберігає від напастей та приваблює бажаних гостей. Магія підкови основана на захисному символізмі місяця.

331

…та сама Анничка, що в середу розлила, на горе Берліоза, соняшникову олію біля коловорота. — Дослідники творчости Булгакова цитують усну оповідь його першої дружини, Т. М. Лаппа, з якою вони мешкали у комунальній квартирі № 50 і будинку № 10 при Большой Садовій вулиці з 1921 по 1924 р. (див. прим. [146]): «А на тому боці коридору, навпроти, жила така собі Горячева Аннушка. Вона мала сина, й вона увесь час його била, а він верещав. І взагалі, там незбагненно що діялося. Куплять самогону, нап’ються, неодмінно починають битися, жінки верещать: «Рятуйте! Поможіть!» Булгаков, звичайно, вискакує, біжить викликати міліцію. А міліція приходить — вони замикаються на ключа й сидять тишком. Його навіть оштрафувати хотіли». Цей персонаж згадується як Аннушка Пиляєва у фейлетоні «№ 13 — Дом Эльпит-Рабкоммуна» (1922) як «бич дома», а також у «Нотатках небіжчика — Театральному романі».

332

…один на Петрівку, другий на Смоленський… — Анничка, вірогідно, мала намір продати камінці там, де у час написання роману в Москву відбувалася жвава торгівля (у тому й нелегальна) антикваріятом та ювелірними виробами.

Петрівка — вулиця, що сполучає площу Петрівських воріт Бульварного кільця (див. прим. [110]) з Театральним проїздом. З другої половини XIX ст. вулиця стала місцем розташування шикарних магазинів, що торгували одягом, білизною, тканинами, галантерейними та ювелірними