Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

— Оттаве! тривога!

Якби спускався через сходинку, було б швидше! аби поквапився!.. вони здаються надійними!.. тримаються!.. і поручень теж!.. і стіни!..

Цей будинок не такий пошкоджений!.. он як!.. крім вікон!.. уточнюю для вас!.. зауважте… передусім спостереження!.. я передусім спостерігач! науковий підхід!.. безпосереднє спостереження!.. я уважний, без перебільшень і до речі! навіть як тепер, з головою навпаки!.. слід спостерігати явища з великою увагою, особливо коли вони «катаклізмні»! щоб ніхто не насмілився потім спростовувати… по десяти!.. дванадцяти століттях!.. ніхто не спростовує Плінія Старшого! він лишається авторитетом!.. зі мною, грішним, станеться так само у році 53–54… чи тритисячному!.. він поплатився за свої «феномени», Пліній Старший!.. я теж трохи поплатився… зараховується тільки сплачене!.. якщо задарма, то це «Непотріб і Ко»! блабалакуни, шарлатани, вся кліка!.. на перегній! усіх! на перегній!.. і не слухати!.. хор пердунів!.. кажу вам!.. кажу!..

Тим часом Оттав намацує… не спускається… намацує сходинки… я в нього на спині… ви ж не забули?.. він сопе… зітхає… може, когось побачив… нижче?..

— Ти що, заснув, Оттаве? ти заснув?

Гукаю йому!.. мушу гукати!.. не заснув, а дивиться на напис… ми на якому поверсі?.. не може прочитати!.. я навіть навпаки бачу, на якому!.. на третьому!.. і водночас бачу Норберчика нагорі, біля поручня, схиленого над нами!.. на три поверхи вище!..

— Агов, солодуне немитий! злазь звідти! покидьку!

Кричу йому!.. я вам нічого не вигадую!.. ото ще розпусник, прошу дуже!.. «Незабутній барон Сольстріс»!.. не знайдеш рівного цьому «зіркуну» ні в Берліні, ні в Нью-Йорку, ні в Трапезунді, ні в Жуенвіллі! ні у звуковому… ні в Епіне, ні ніде… ні в німому… як заціджу йому по пиці по-німому!.. і по-звуковому по дупі!.. он я який!.. тепер я розлютився!.. кнур! бовваніє біля поручня!.. іще пришелепкуватіший, ніж раніше, кажу вам!..

— Оттаве! назад! нагору, дурню! за нами шпигують!

Наказую йому!.. Норбер подає знак, що йде донизу!.. під три чорти!.. смикає собі біля поручня! отакий от «образ»! над нами!.. у трансі!..

— Хай Лілі прийде! хай Лілі прийде! кричить! водночас!

Нахабство!..

— Негайно застебнися!..

— Чш! чш!

А ще мене вважає непристойним!.. що заголосно кричу! він так вважає! так вважає!..

От у якому стані наш Норберчик!.. і це не набалачка… я просто правдивий, от і все!.. спостерігаю!.. не прикрашаю!.. після таких струсів у мистців можуть траплятися страшні переживання!.. ви спостерігали у Жюля! і багатьох інших!.. не варто дивуватися!.. і зауважте!.. не тільки у мистців! Жюля!.. Норбера!.. Родольфа!.. навіть у туристів! і в роззяв!.. і в небі у літунів!.. у героїв етеру!.. аби їх літаки могли пригальмувати, аби могли з Небес присісти на землю, то ще й як із красуньками поборюкались!.. на все готові, аби потамувати нерви!.. у лавах борців повно Пріапів!.. он наш Норберчик прихилився до поручня і смикає себе за інструмент!.. і багато інших!.. багато інших!.. я базікаю? ні! не відволікаюся!.. Оттав сопе! отак! нарешті! пробує намацати сходинку… пробує ступити… ще на одну! іще!.. здається, лишився тільки поверх?.. здається!.. нарахував п'ятдесят дві сходинки… здається… шістдесят дві?.. мене вже марудить, бо я складений удвоє, згорнутий донизу головою!.. здається, ти при тямі, а потім раптом ні!.. здається, усе бачиш, як є… а насправді поволока!.. та хай там як, а Оттав не спіткнувся! жодної сходинки не пропустив!.. здається… здається…

— Не поспішай, Оттавіо!

Це його лихоманить чи мене?.. хто кого стримує?.. так чи інакше, хтось тремтить!.. може, від утоми?.. він?.. чи я?.. ми як одне ціле… він часом не поранений?..

— Оттаве, ти часом не поранений?..

— Ні! ні!..

Відповідь тверда! добре!

— Спускайся! не дивися на нього!

Це я про Норбера… Оттав не солодун, це певно! це я так ляпнув!.. ще сходинка!.. іще одна!.. має лишитися тільки один поверх… здається!.. У Оттава справді спритні ноги… бачу, він тримає рівновагу… бачу ноги… і голову бачу!.. захоплююся ним ще більше, ніж коли він ніс мене нагору! у нього бліде обличчя!..

— Тебе не поранило, Оттаве?

— Ні! Ні!

— Не поспішай!..

«Перш за все обачність!»… це моя думка!.. будь-що!.. він жодного разу не спіткнувся!.. церберка теж!.. бодай їй! мало її не забув!.. вона весь час із нами!.. із дзвіночком!.. тіпає ним, їй-богу! і сама тіпається! усім салом! усіма зморшками!

— А моя пошта, недоріко?

Десь загубила!..

— Куди ви все викинули, дурепо?..

Не знає… забула… усе забула!.. знає лише, що треба нас триматися!.. спускається, як ми, сходинка за сходинкою… не дивиться донизу, а тільки в стіну…

— Гей, Оттаве! ти мене трясеш!

Тепер він надто поспішає!.. послухався мене! але занадто! через сходинки!..

— Мене зараз знудить, Оттаве!

Попереджаю… на нього знудить!.. овва, та ми вже прийшли!.. я й не помітив… прийшли! під браму! під таку саму, як у нас!.. точнісінько таку ж… але не пошкоджену!.. прийшли!.. відчуваю, що з'їжджаю… що він мене потроху скидає… відчуваю, що опускає долі… долі?.. так, на плити!.. такі ж плити, як у нас… брама… справді, будинки однакові!.. близнюки… один не зачепило, як я бачив, а інший мало не покришило!.. розумієте?.. а землетрус той самий!.. циклони ті самі! літаки-вихори ті самі!.. і бомби, й катаклізми, і громи!..

Розпластавшись отак на підлозі, я міркую… пригадую… на п'ятому: утоплена і служниця під купою посуду… Норберчик з Почесним легіоном… пригадую… доказ, що мені не так уже туманиться!.. бадьорюся!.. бачу стінки… бачу склепіння!.. холоднокровність! холоднокровність! настрій! ги! ги! до біса! на ноги! моральний тріумф, от що!.. не такий вже я затурканий!.. доказ: ще мислю! тим краще!.. нам ніхто не стрівся!.. як так?.. як так?.. де люди? на п'ятому утоплена… і Норбер! і служниця!.. я плутаю? плутаю? здається… здається… не певен… піду переконаюся!.. а що мені! а що!.. як мене зустрінуть?.. вони там з характером! треба обережно!.. завбачливо!.. спочатку роздивлюся браму! огляну!.. стеля без жодної тріщини!.. мацаю плити на підлозі… обома руками!.. хоча б одна розколинка!.. цілі-цілісінькі!.. я на спині, потім на животі… з усіма зручностями!.. повторюю: сусідній будинок! упритул до