BooksUkraine.com » 📖 Фентезі » Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос 📚 - Українською

Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

63
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Сотня весіль та інші неприємності" автора Анні Кос. Жанр книги: 📖 Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 145 146
Перейти на сторінку:
Бонус

Про гномів, танці та випадкові доленосні зустрічі

 

— Ти знущаєшся?

Стефан дивився на мене з таким виразом обличчя, наче я запропонувала йому щось вкрай непристойне і таке, що порушує закони світобудови.

— Анітрохи. Серйознішої пропозиції світ ще не чув.

— Я розумію, звісно, що ти переживаєш за друга, але, по-твоєму, це розумно? 

— А що такого? — Я невинно кліпнула очима. — Вважай, що я заповнюю прогалини своєї освіти й поглиблюю знайомство з культурою малих етнічних груп. У мене, може, досі в пам'яті картинка з того підземелля. Та, що з жердиною. Потикатися до бару для суворих бородатих рудокопів — це надто провокаційно, не сперечаюся. Але фестиваль-то начебто міжнародний — приходь, хто хоче, йди, коли заманеться, три чверті відвідувачів — не гном'ячої раси, я уточнювала. Трохи шуму і танців, живий вогонь, смачна їжа, солодово-пшеничні продукти бродіння, крапля легковажності, нові знайомства. Абсолютно випадкові, прошу зазначити. Усе, як і має бути по канону.

— Я б не ліз у чужу душу. А непрохана жалість — це взагалі принизливо. Він знаменитість, шанований дракон, красень, багатій і все таке. Ти впевнена, що йому потрібна допомога у сердечних справах, тим більше... гм... наша?

— Ні в чому я не впевнена. Але дивитися вже не можу, як він постійно уникає життя. Сам знаєш, така поведінка має наслідки.

Стефан важко зітхнув, скуйовдив і без того недбалу зачіску.

— Амадо не погодиться йти з нами.

— А ми з ним і не підемо. Наше завдання — підштовхнути його до дії. Далі вся надія на вроджену схильність до авантюризму і щасливі збіги. 

— Він відмовиться.

— Ми з Мірабель усе продумали. Від розслідування так просто не відмахнешся, це робоча необхідність, а він в нас дракон відповідальний. — Я махнула в повітрі згорнутим у рулон наказом із королівською печаткою. — А ми з тобою простежимо, щоб «необхідність» не закінчилася занадто швидко.

Мій чоловік пустив очі під лоба й видав, ні до кого не звертаючись:

— Боги, ось за що мені таке покарання?

— Карма, — зітхнула я. — Неминуча відплати за минулі витівки. І взагалі, не підтримати Амадо у скрутні часи було б підло з нашого боку.

— Гаразд, — здався Стеф. — Коли виїжджати?

Міжнародний фестиваль гном'ячої культури й мистецтва зустрів нас феєрверками, гуркотом музики, веселими хмільними вигуками, святковими прапорцями й горами різноманітної їжі на відкритих кухнях. Величезне поле було заставлено наметами та сценами, всюди вирувала торгівля, прилавки ломилися від дивно оздоблених іграшок, небачених пристроїв і механізмів, кумедного посуду, гірничого інвентарю та шахтних інструментів, а також вишитих серветочок, мережив, прикрас та іншої милої жіночої мішури.

— Скільки тут народу! — вражено присвиснув Стефан, розглядаючи різношерстий натовп. — Ну і як шукати в ньому цього вашого артефактора, як там його?

— Грехема Колтіса, — похмуро підказав Амадо. — Гнома, контрабандиста, генія механічних пристроїв. Гадаю, в підпіллі його шукати треба, а не тут.

— Давайте хоч спробуємо.

Зрозуміло, шукали ми довго, а заразом слухали пісні, дегустували напої, назбирали новин, трохи втомилися і злегка очманіли від масштабу заходу. Однак варто було нам знайти одну єдину вільну лавочку, як зовсім поруч весело і заливисто заграла музика. 

— О! Ірландські мотиви й тут у моді? — Я піднялася і проштовхалася до невеликого круглого майданчика, на якому розташувалися виконавці. Три бородатих гноми: один зі скрипкою, другий із флейтою, у третього в руках щось на зразок тріскачки. Поруч хвацько витанцьовували дві миловидні рудоволосі гном'ячі дівчини. Летіли за вітром картаті зелені спідниці, пурхали широкі рукави блузок, струмували червоні стрічки у волоссі. Ніжки, взуті в акуратні туфлі на підборах, вистукували хитромудрий ритм. Народ плескав у долоні і схвально свистів, а потім найвідчайдушніші глядачі теж приєдналися до танцю.

Несподівано ззаду мене гукнув знайомий голос:

— Леді Гелено? 

Я озирнулася — переді мною стояла княжна фейрі. Легка персикова сукня, перехоплена тонким фіолетовим поясом, сяяла в променях призахідного сонця помаранчевим полум'ям, райдужні крила розсипали по землі кольорові відблиски.

— Леді Одетто! — абсолютно щиро зраділа я й обійняла стару знайому. — Звідки ви тут?

— Та ось. Втекла від робочої рутини, а то зовсім вже забула, як веселитися.

— І правильно. — Я нахабно підхопила її під руку. — Нема чого киснути, коли кругом таке свято. Ходімо до інших, бо я тут не одна. Думаю, моїх супутників ви добре пам'ятаєте.

— Ох, — зніяковіла вона, помітивши Амадо. — Думаєте, це доречно? Може, мені не раді будуть?

— Лише кілька хвилин. Але не привітатися було б зовсім непристойно.

Спочатку Одетта ніяковіла і червоніла, потім, зрозумівши, що ніхто не збирається згадувати витівки її дядька, розслабилася і навіть розповіла нам дещо про життя свого князівства.

— У нас багато чого змінилося: я вмовила батьків переглянути торгівельну політику, взяти кредит на встановлення стаціонарного порталу й укласти будівельний контракт. А головне — запропонувала гномам обладнати в нас щось на кшталт механічного театру або парку розваг. Ну, знаєте, коли все їздить, крутиться, візочки вгору-вниз носяться по рейках, музика грає, як у заводній шкатулці, але з усілякими декораціями, світловими ефектами й набагато масштабніше. Багато хто приїжджає подивитися на це диво: туристи, любителі романтики і яскравих емоцій. Дітвору привозять. Проєкт успішний й прибутковий, ми навіть за кредит вже розрахувалися. Мені подобається з ним поратися, це краще, ніж працювати на ельфів і трястися над митними перемовинами. А ще мені дуже сподобалися гном'ї танці, — зізналася вона. — Вони складні, то вогняні й пристрасні, то легкі й повітряні. Я навіть вивчила кілька, але ніхто з друзів мого інтересу не поділяє, а шукати партнера в натовпі незнайомців ніяково.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 145 146
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"
Біографії Блог