Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

  З дитинства знайомий сердитий вираз обличчя заполонив цю поважну статуру людини. Кожний м'яз обличчя стиснувся та опустився нижче. Брови утворили одну суцільну лінію. Очі ледь не почорнілі від злості. І невже ця людина дає собі право називатися батьком?

  Тут злість та серйозність обличчя молодшого короля впали з обличчя, як і їхній господар. Здається діду не надто сподобалися дії сина і той вирішив, що зараз саме час для виховання. Ляпас прилетів так само несподівано, як і мені кілька хвилин тому. Але на відміну від мене, батько полетів на підлогу. Як там кажуть ... королі на підлозі не валяються? Що ж, я б поспорив.

-Не ведіть себе як малі дівки, що ляльку не поділили у дворі! Ви дорослі чоловіки, тож і ведіть себе достойно! Дожилися, щоб батько бив сина, та ще й при чужих людях! Я тебе такому точно не вчив, сину.

-А хоча б чомусь ти мене вчив!? Батьку ...

-Не починай знову! Тільки закінчили цю тему — ти знову за старе! Ти в які часи народився? У війну ти народився! Коли ми не знали, чи прокинемося завтра! Чи ти хотів дитинства, як у фільмах? За вікном літають військові літаки, а ми в кімнаті граємо в машинки, бо синочок того захотів?!

-Я звісно вибачаюсь, - почувся жіночий голос з-за дверей, - але ви чоловіки, чи хто? Якого біса вас на іншому кінці замку чутно?! Ви, здається, пішли «дорослі, суто чоловічі справи» вирішувати! Ну і що я бачу вже за пів години? У двох червона щока, пів замку на вухах, бо троє ніяк не можуть вирішити чиє дитинство було важчим, а наш любий король жаліється на війну! Ти глянь тільки, які чоловіки виросли, іш які! Гірші за дітей!

  Не знаю, як жінки це роблять, але слова Ба подіяли моментально, змусивши нас трьох протверезіти від накопленої злості та агресії. 

-Кхм, ну то що там армія, батьку? - Його Величність Король Лев знайшов в собі сили та наснагу, аби підійнятися з колін та загадково підійти назад до столу.

-І так, - тяжко видихнувши повітря продовжив дід, - давайте-но я вам дещо поясню, щоб в майбутньому більше не траплялися подібні непорозуміння. Звісно, Аїда вже доросла особистість, яка спроможна самостійно приймати рішення. І я впевнений, що вона зможе знайти вихід із проблеми! Але не тоді, коли на пошук цього виходу у неї є доба, або менше! Можливо, вона і знайде вихід, але коли це підстрахування було зайвим?! Я не пропоную вести виключно бої направлені на метод: «А хто із нас сильніший, а хто із нас побільший»! Але на випадок, якщо план Аїди не спрацює, або вона не встигне придумати щось путнє, у нас має бути запасний варіант! Вільяме, ти маєш зрозуміти що це не вибір, а необхідність! Всі ми хочемо вірити в Аїду, але простої віри недостатньо. Ми маємо стати її опорою. І нехай ця опора буде у вигляді армії. Ми, як захисники наших жінок та дітей, маємо розуміти та усвідомлювати із ким ми маємо справу. Синій вогонь хитрий та мудрий. Він спеціально дав принцесі Нествілу «вибір без вибору». Тому що, що в першому, що в другому запропонованому ним варіанті саме ми будемо в клані переможених. А Синій вогонь ходитиме із високо піднятою головою.

-А якщо піти його ж зброєю на нього? - Включився у розмову Шиллі.

-Так, піти хитрістю на хитрість! - Доповнив брата Віллі.

-Ну давайте, генії молоді, якою ж такою хитрістю ми можемо налякати ворога? - Обпершись о стіл саркастично запитав батько.

-Спотворена сила! - Одноголосно відповіли брати.

-Забагато часу. - Відрізав ідею друзів дід. - На створення подібного елементу потрібно щонайменше місяць витратити безвилазно із кабінету! Ні, залишаємо варіант армії і крапка. Всі погоджуються із моїм варіантом? 

  Дід пройшовся очима почергово по кожному із присутніх.

-Не можу споритись із королем, тим паче, що ви куди старші за мене та мудріші. - Почав Шиллі. 

-Ми згодні. - Закінчив думку Віллі 

-На мене міг би й не дивитися. І без того зрозуміло, що я погоджуюся. - Опустивши очі у підлогу відповів наступним батько.

  Чотири пари очей перекинулися на мене. Всі очікували моєї згоди, аби перейти до наступного етапу плану — Виконання. Але доля сумніву все ще сиділа в моєму серці. Кожна згода із цим планом відчувалась як особистісна зрада Аїди. А не хотів її розчаровувати, враховуючи ще й той факт, що ми тільки нещодавно знайшли в собі сили зізнатися відверто один одному у почуттях. Втратити стосунки зараз — буде моєю самою яскравою помилкою за всі роки.

  Але взвісивши це питання у своїй голові, моя відповідь звучала ...

***

АЇДА

  З бабусею ми посиділи досить довго продумуючи план вирішення питання. Розмова із нею мене неймовірно сильно надихнула. Ніколи б не подумала, що найкомфортніше працювати мені буде саме із бабусею! 

-Поки не розповідай нікому план, який ми сьогодні створили, щоб не понести за цим небезпеку. Пам'ятай, в такі напружені часи навіть у стін є вуха. - Перед виходом із бібліотеки пригрозила мені пальцем Ба.

-А Вільяму можна? - Трохи нахилившись до неї пошепки запитала я.

-Можна, - так само пошепки відповіла мені вона, - а чого ми шепочемо?

-Щоб кляті стіни не сміли нас підслухати! - Глузувала із попередження бабусі я.

-От же ж, - жартома пригрозила мені тряпкою бабуся, - молодь! Лише шуточки та шуточки в голові! Тьфу!

  Не знаю причини, але тепер мені страшенно хотілося поділитися своїми досягненнями із Вільямом! Стільки часу роботи над цим планом і от, нарешті, він у мене! Довершений, лаконічний, трохи хитрий та оманливий, але як на мене — ідеальний! Краще нього щось придумати просто неможливо! Скільки я голову не ламала, та кращих ідей в голову не лізе.

  Звісно і в цьому ідеальному плані є свої ризики, певний час я введу людей в скрутне становище. 

  Але як мінімум всі будуть живі! 

-Аїдо, люба, коли ми їдемо? Я б хотіла перед від'їздом ще насолодитися вашим садом! Він просто казковий! - В черговому коридорі мене наздогнала Лінда.