Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: Поезія. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
жахних побойовищ печальний запах крові Не цвівши вмерла ти не вмерши впала в рові квітчай же армію розтерзана стократ своєю пахкістю накрий полки хлоп'ят на ложах бідних сни їм вичаруй казкові Так тихо дощ іде Ніч ніжна Звідусіль фатальних випарів і подихів звівання як замаскований музика серед піль на приструнках дощу мелодію кохання так тужно виграю немов на прощавання і передзвоном струн вгамовую свій біль Робер Деснос
ПЕЙЗАЖ Я про кохання снив. Я ще й тепер кохаю, Та вже моя любов — не квіти весняні, А полум'я слабе, що потухає в сні, Немов одпочива край стежки в шумі гаю. Я про кохання снив. Я ще й тепер кохаю, Та вже моя любов — не буря, що вогні Над замками несе у чорній вишині І знищує серця в тугім повітрі маю. Це кремінь, що на нім хода моя горить. Це те, на що нема ні в кого справжніх слів, Це слово, що його ніколи не прокажем. Все має в старості і твердь, і ясновидь, — Бульвари без імен і шнури без вузлів. І твердне плоть моя, і я стаю пейзажем. Біраго Діоп
ПРИСВЯТА Надмірно стомлені, важкі й ласкаві Очі На мене глянули (я вже не вірю їм!), Погаслі Голоси, мов жар посеред ночі, Пересвітилися десь у єстві моїм. Як віхи, Відблиски палахкотять урочі, Мій шлях показують у сяєві хиткім. Чи линуть не од вас днів Луни й Поторочі, Чи то не ваш мене наздоганяє грім? Ті ж усміхи, але вони не вміють гріти Із інших лиць; Тіла майнули — де не глянь — Повсюдно в їх слідах — вже інших Тіл приміти. З'явився Ритм новий, в Акордах — інша грань, Та Мрії родяться важкі, як мертві діти, Від ваших Провістей — важких Пророкувань. ПУСТЕЛЯ «Немає Бога, крім Аллаха…» — муедзин Правічне і своє веде в належну пору. Зростає, дужчає той клич на дні долин, Розвіюється вщент, шукаючи простору. Згинаються тіла, і видно дуги спин. І чути просьбу-спів приглушеного хору. Здається, йдуть, ідуть сумні ряди хатин, І люди ніби йдуть, вознісши руки вгору. Серед жахних пустель та безміру століть, Чи йтимем аж туди, зажурені похнюпи, Де небеса й земля зливаються докупи? Чи будемо ось так іти судьбі навстріть — До ясних гаваней, де наші мрії в трупи Обернуться, а нас безвір'я отруїть?
ПЕЙЗАЖ Я про кохання снив. Я ще й тепер кохаю, Та вже моя любов — не квіти весняні, А полум'я слабе, що потухає в сні, Немов одпочива край стежки в шумі гаю. Я про кохання снив. Я ще й тепер кохаю, Та вже моя любов — не буря, що вогні Над замками несе у чорній вишині І знищує серця в тугім повітрі маю. Це кремінь, що на нім хода моя горить. Це те, на що нема ні в кого справжніх слів, Це слово, що його ніколи не прокажем. Все має в старості і твердь, і ясновидь, — Бульвари без імен і шнури без вузлів. І твердне плоть моя, і я стаю пейзажем. Біраго Діоп
ПРИСВЯТА Надмірно стомлені, важкі й ласкаві Очі На мене глянули (я вже не вірю їм!), Погаслі Голоси, мов жар посеред ночі, Пересвітилися десь у єстві моїм. Як віхи, Відблиски палахкотять урочі, Мій шлях показують у сяєві хиткім. Чи линуть не од вас днів Луни й Поторочі, Чи то не ваш мене наздоганяє грім? Ті ж усміхи, але вони не вміють гріти Із інших лиць; Тіла майнули — де не глянь — Повсюдно в їх слідах — вже інших Тіл приміти. З'явився Ритм новий, в Акордах — інша грань, Та Мрії родяться важкі, як мертві діти, Від ваших Провістей — важких Пророкувань. ПУСТЕЛЯ «Немає Бога, крім Аллаха…» — муедзин Правічне і своє веде в належну пору. Зростає, дужчає той клич на дні долин, Розвіюється вщент, шукаючи простору. Згинаються тіла, і видно дуги спин. І чути просьбу-спів приглушеного хору. Здається, йдуть, ідуть сумні ряди хатин, І люди ніби йдуть, вознісши руки вгору. Серед жахних пустель та безміру століть, Чи йтимем аж туди, зажурені похнюпи, Де небеса й земля зливаються докупи? Чи будемо ось так іти судьбі навстріть — До ясних гаваней, де наші мрії в трупи Обернуться, а нас безвір'я отруїть?
Перейти на сторінку:
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.
Подібні книжки до «Сонети. Світовий сонет» жанру - Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"