Читати книгу - "2. Таємниця старого млина, Yana Letta"

Але всі інші вже знали, що відповідь була іншою.
Вони повинні були дізнатися, що там.
Бублик стояв біля краю проходу.
Він не муркотів, не тікав, але його хвіст смикався дуже нервово.
Коли Максим зробив крок уперед, кіт тихо зашипів.
— Ти не хочеш, щоб ми туди йшли? — запитав він.
Бублик повільно моргнув.
А потім відступив назад.
Не тікаючи. Але й не заходячи всередину.
— Ой-йой, — пробурмотів Тимко.
— Що?
— Якщо навіть Бублик не хоче туди йти…
— …то це означає, що там ЩОСЬ Є, — завершив Іван.
Тиша.
Всі перезирнулися.
Максим відчув, як у нього пересохло в горлі.
Він подивився вниз у чорний отвір.
Звідти не йшло жодного звуку.
Але він знав:
Тиша — це теж відповідь.
— Ми заходимо.