Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Але як це розуміти? Дона Флор у чудовому гуморі, цілком задоволена життям, геть інша людина, ніж учора ввечері. Чи й не марно, бува, Діонісія звеліла жерцям не скупитися на витрати?
Ні, ні, дона Флор сама її про це попросила, тому красно вдячна за турботу і клопоти. Але й справді, люба кумонько, зараз із горем пополам усі страхи вже начебто минулися.
— Небіжчик перестав турбувати?
Дона Флор зніяковіло всміхнулася.
— Швидше, мабуть, я перестала його боятися. Дякую, але твоя допомога мені вже не потрібна.
Але що ж його робити? Перервати обряд уже неможливо. Вночі та вдосвіта тварин принесуть в жертву, перед кожним божеством поставлять велику миску з ритуальною їжею. З недільного вечора та до світанку жерці вестимуть переговори з ориша. Назад немає вороття, бо наслідки можуть бути фатальні й непередбачувані… Хто ж так ризикуватиме? Навіть вона, Діонісія, як звичайна посередниця, ніколи не взяла б на себе такої відповідальності.
Навіть якщо кума позбулася страху, Ебо тільки допоможе їй зберігати спокій. Тим більше, що гроші жерці вже витратили; боги напилися гарячої крові тварин і поласували своїми улюбленими шматками м’яса; вони вже озброєні і наділи свої емблеми, а крик Янсан[83] уже лунає лісом. Тепер дона Флор може бути впевнена, що небіжчик ніколи більше її не потурбує.
Дона Флор відрахувала гроші, й додавши ще трохи, подякувала Діонісії за її важку працю, а потім запросила пообідати куркою в багряному соусі, свинячим філе в коньяку і солодким пирогом. Але Діонісія поспішала повернутися на жертовну територію, де під гуркіт барабанів Ошоссі вимагав свого улюбленого коня.
У такі робочі неділі, після обіду (їв доктор поспіхом, не розтягуючи задоволення, щоб якнайшвидше повернутися в аптеку, покинуту на хлопчика-кур’єра), дона Флор перевдягалася й, незважаючи на протести чоловіка, йшла разом із ним в аптеку, щоб хоч трохи звеселити його працю у вихідний день. Там вона теж ставала за прилавок і допомагала продавати ліки, ошатна й елегантна, немов на прийомі в мільйонерки дони Маґи Патерностро чи комендаторки Імакулади Тавейри Пірес. У такі дні вся її виняткова краса була тільки для доктора Теодоро і, розуміючи це, він почувався переможцем, попри недільні чергування. Так було і цього разу: граціозна і чарівна, дона Флор хизувалася своїм бірюзовим намистом, подарунком Гульвіси. А загалом для неї це була звичайна неділя — та ж вулиця, та ж аптека, ті ж клієнти, Теодоро і вона, дона Флор. Ніхто не тицяв на неї пальцем, ніхто нічого не помітив, ніхто не обвинуватив її в перелюбі, навіть лукава дона Динора, всезнаюча відунка. Те саме сонце, той самий дощ (хоча й невеличкий, така собі мжичка), ті ж розмови та усмішки, жодних змін. Вона очікувала справжнього кінця світу, як усередині себе, так і назовні: боялася, що серце розірветься й її забере смерть. Але все було, як завше: ох, як часто ми надумуємо собі несосвітенних дурниць…
Саме коли вона відпускала чергового клієнта, з-за прилавку їй усміхнувся доктор Теодоро — яка ж у нього чудова дружина. Дона Флор відповіла йому усмішкою, й мимоволі глянула на його ясне чоло: на роги не було й натяку. Що за дурниці, дона Флор, що за дурнувата комедія?
В їхніх із доктором стосунках нічого не змінилося, хіба що приємний спогад про сьогоднішній ранок додавав якоїсь інтимності цьому їхньому недільному чергуванню. Одначе грів її не лише той спогад, а й згадка про ніч у вітальні, про ті божевільні, пристрасні та гарячі любощі під монотонний стукіт дощу, коли вони з Гульвісою буквально розчинились один в одному. Цього спокійного і тихого недільного вечора в дони Флор раптом знову спалахнула нездоланна жага до Гульвіси. Коли ж він знову прийде, цей дивак, тиран і примарний хитрун, її перший? Увечері, мабуть, швидше за все, саме тоді, коли втомлений доктор засне солодким сном праведника.
Тимчасом дона Флор, як і личить зразковій дружині, допомагає своєму другому чоловікові, у млосному очікуванні солодкої ночі з першим, аж тут, зненацька, її мов блискавкою вдарило. Це ж кума Діонісія сказала, що Гульвіса більше ніколи не потурбує її. Боже милостивий, а що як так і буде?!
23
МАТИ ОТАВІЯ КІЗІМБІ ВБЛАГАЛА ТАКИ ПЕЛАНКІ ТА ЗУЛМІРУ взяти ванну з листя та кокосового мила. Потім вона розклала на перехрестях пір’я принесених у жертву півнів, захистивши Пеланкі з усіх чотирьох боків, і звеліла чекати результатів. Одначе володар гральної імперії вже поспішав до інших віщунок.
До ясновидиці Аспазії він прийшов саме тоді, коли вона допіру повернулася зі Сходу і щойно натягнула той свій (доволі засмальцьований) ворожбитський одяг. Хоча брязкіт золота не надто її вабив, але пропустити такого ласого клієнта їй забракло волі, хоча й робота мала бути важка.
Вона театрально випростала руку, закликаючи ексклюзивну «систему духовних рухів», встановила контакт із духом, і щось прохрипіла, сіпаючись, наче її душать. О, це було не найприємніше видовище, тож Максимо Салес, скептик до глибини душі, уже хотів було розвернутись і піти, але Пеланкі самим лише поглядом заборонив йому навіть думати про це. Пеланкі стояв впевнено, підтримуючи попід руку Зулміру, яку так і тягнуло до всього надприродного, надто після того, як хтось невидимий спокусився її грудьми і стегнами (і хтозна чим іще). Безвідмовна та вірна
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дона Флор та двоє її чоловіків», після закриття браузера.