Читати книгу - "Фортуна на всю котушку, Ірен Карк"

-Ще ні, але гадаю скоро дізнається. Адже його доньку можуть звинуватити в вбивстві колишнього чоловіка, котрий саме збирався пограбувати Олега.

-Ніхера собі!- вирячив очі друг,- А подробиці будуть?

-Куди ж без них,- зітхнув я і розповів останні події.

-Вмієш же ти дівок вибирати,- заржав він.

-От зараз зовсім не смішно. Малу хтось намагається підставити. І хотілося б розуміти, це стосується справ Бритого чи ні. Попри те що дівчинка дійсно класна, я її батькові винен до кінця життя. Хочеться трохи розібратись в ситуації та допомогти в міру можливостей.

-Ну, коли такі справи, значить покопаємось.

-Тільки обережно. Не хочу раніше часу привертати до себе увагу.

-Зрозумів тебе, бос! Ти зараз куди?- запитав він, помітивши що я підвівся.

-Заїду в пару місць. Хочу поговорити з хорошими людьми, можливо підкинуть ідею, в якому напрямку шукати.

-Привіт передавай хорошим людям,- підмигнув він і посміхнувся.

Я покачав головою і покинув приміщення. У мене ще є час, доки Єву з татом допитують. Батько сказав, що приїхав її брат. Отже, батьку побоялась телефонувати. Ну брат там також головастий, отже поки що я можу не хвилюватись. Тато обіцяв зателефонувати, коли закінчать. А до того часу, постараюсь дізнатись якомога більше.

Я піднявся по сходах в кабак, де збиралась різноманітна публіка. Зараз ще зарано для таких посиденьок, проте одного чоловічка я сподівався застати тут. Так і вийшло.

-Здоров, Гром, давно тебе не бачив!- підвівся мені на зустріч Соломон. Чоловіком він був розумним і часто Люди звертались до нього за порадою. Нас пов’язували з ним дружні відносини, адже він був давнім другом мого батька. І хоча той вже давно відійшов від будь-яких справ, проте батька досі поважали й до мене відносилися з такою ж повагою. Ставлення до себе я заслужив своїми вчинками, а зовсім не завдяки відомому в наших колах прізвищу.

-Привіт, Васильович. Як здоров’я?- привітався я з чоловіком.

-Не дочекаєтесь!- підморгнув він і ми засміялися.

-Живи ще сто років! Таких людей як ти, зараз дуже мало. Так що не плануй нас покидати найближчим часом.

-Я ще поживу, синку! Обідати будеш?

-Дякую, чаю просто вип’ю.

Він кивнув офіціантці й та принесла мені чашку для чаю. Соломон налив мені ароматного напою і продовжив жувати.

-Ти мимо проїздив чи…?

-Майже. Хотів дещо перетерти з тобою,- я зробив ковток з чашки.

-Слухаю тебе уважно, — кивнув він.

-Тут така справа досить паскудна, от думаю, як краще поступити…- я розповів йому повністю всю ситуацію. Вислухавши мне, Соломон відклав виделку і витер серветкою рота. Зробив ковток води та заговорив:

-Про Бритого я чув. Собаці собача смерть. Проте дівчину шкода. Тут ясно як білим днем, що її підставляють. Ти впевнений, що хочеш у все це лізти?

-Я батьку її винен,- пожав я плечима.

-А чи справді справа саме в цьому?- підморгнув він,- Дівка хоч гарна?

-Гарна,- відповів я і посміхнувся.

-Тоді добре.  Заїдь до мене завтра ввечері. Повинен приїхати один мій друг. Я думаю, тебе зацікавить історія, яку він розкаже. А до того часу, приглянь за дівчиною. Її батька зараз немає в країні, це може декому розв’язати руки.

-Дякую тобі, Васильович. Буду винен!- підвівся я.

-Розрахуємось. Батькові привіт.

Я залишив ресторан і направився до машини. До завтра прийдеться почекати. А зараз треба дізнатись що там з Євою.