Читати книгу - "Шкільне життя , Тигер "

Сторінка 1

Наступні кілька днів пройшли спокійно. Андрій насолоджувався часом з Оксаною, Лізою і друзями. Вони разом відвідували різні місця, гуляли парком, обговорювали майбутні плани на літо. Але всередині Андрія залишалася легка тривога, відчуття, що щось не так. Ці думки не полишали його навіть під час найбільш радісних моментів.

Одного вечора, коли Оксана вже збиралася лягати спати, Андрій вирішив поговорити з нею про свої хвилювання.

**Андрій:** *"Оксано, ти знаєш мене добре, і я не можу позбутися відчуття, що Джек і дядя Джека щось задумали. Вони не виглядають як ті, хто просто змириться з поразкою."*

Оксана сіла на край ліжка, уважно слухаючи брата.

**Оксана:** *"Це цілком можливо. Але ти не можеш дозволити собі хвилюватися про це постійно. Навіть якщо вони щось замислили, ти не один. У тебе є друзі, Ліза, і я завжди поруч."*

Андрій зітхнув, намагаючись переконати себе в правоті її слів.

**Андрій:** *"Я знаю, але мені здається, що зараз саме той час, коли потрібно бути особливо обережним. Можливо, я просто надто переймаюся, але краще бути готовим до всього."*

Оксана обійняла його, намагаючись заспокоїти.

**Оксана:** *"Ти завжди був розсудливим, Андрію. Це твоя сильна риса. Але пам’ятай, що не всі проблеми можна вирішити заздалегідь. Іноді краще просто жити і чекати, що буде далі. А ми завжди підтримуватимемо тебе."*

Наступного ранку, коли Андрій та його друзі зібралися на подвір’ї школи, до них підійшов один з учнів, хлопець на ім’я Іван, який ніколи раніше не звертав на них уваги. Його вигляд був тривожним, і він мав щось важливе для повідомлення.

**Іван (нервово):** *"Андрію, я не знаю, чи маю право це говорити, але чув, як Джек і його дядя обговорювали новий план. Вони хочуть влаштувати щось на твою команду. Щось серйозне."*

Ці слова зупинили всіх. Ліза поглянула на Андрія, намагаючись зрозуміти, що він відчуває. Андрій залишався спокійним зовні, але всередині його неспокій тільки посилився.

**Андрій:** *"Дякую, Іване. Ти правильно зробив, що сказав це нам. Але що саме вони планують? Ти чув якісь деталі?"*

Іван похитав головою.

**Іван:** *"Ні, лише уривки розмови. Вони казали щось про завтрашній день, і що це буде велика неприємність для вашої групи. Мені здалося, що це може бути щось небезпечне."*

**Грішка:** *"Чорт, Андрію, що робити? Це може бути що завгодно."*

Андрій задумався. Він розумів, що ситуація складніша, ніж здавалося спочатку. Вони не могли дозволити Джеку і його дяді взяти реванш таким чином.

**Ліза (тихо, але впевнено):** *"Ми повинні бути на крок попереду. Якщо вони щось задумали, ми повинні підготуватися."*

Андрій кивнув і швидко вирішив:

**Андрій:** *"Ми нічого не знаємо точно, тому спочатку не будемо розповідати про це всім. Тільки нашій групі. Ми залишаємося на зв’язку, і кожен має бути готовий до всього. Ввечері зустрінемося на нашій репетиційній точці, і обговоримо план дій."*

Всі погодилися, розуміючи серйозність ситуації. Вони швидко розійшлися по своїх справах, але думки про можливі підступи Джека і дяді Джеки не давали спокою.

Того ж вечора, коли вони зібралися, Оксана теж приєдналася до обговорення. Вона запропонувала свій досвід, допомагаючи їм придумати можливі варіанти розвитку подій і як їх нейтралізувати.

**Оксана:** *"Можливо, це просто залякування. Але якщо ні, ви повинні бути готові. Головне — зберігати спокій і діяти злагоджено."*

Андрій відчував вдячність за те, що Оксана поруч. Вона завжди знала, як підтримати його і допомогти в складних ситуаціях. Але він також розумів, що це не просто гра. Джек і дядя Джека були серйозними суперниками, і їхній наступний хід міг бути вирішальним.

Андрій та його друзі вирішили залишитися на ніч у школі, щоб не пропустити жодного руху з боку своїх суперників. Вони поділилися на чергування, щоб кожен міг відпочити, але при цьому залишатися пильними.

Ніч була довгою, і хоча нічого не сталося, всі відчували, що шторм наближається. Андрій дивився на зірки через вікно класної кімнати, думаючи про те, що їх чекає завтра.

Сторінка 2

У невеликій кімнаті будинку Джека панувала напівтемрява. На підлозі стояли недбало розкидані гітари та підсилювачі, а на столі блимала тьмяна лампа. Джек і Іван сиділи навпроти один одного, і на обличчі Джека сяяла хитра усмішка.

**Джек (задоволено):** *"Ти сказав їм усе так, як ми домовлялися?"*

**Іван (киваючи):** *"Так, вони повірили. Зараз ночують у школі, як ти і планував. Всі на взводі, готові до будь-яких нападів, але вони не знають, що справжній план зовсім інший."*

Джек усміхнувся ще ширше, його очі блищали від задоволення.

**Джек:** *"Чудово. Вони зараз втрачають сили та концентрацію, думаючи, що ми нападемо в школі. Але справжній сюрприз буде зовсім іншим."*

Іван нахилився ближче, зацікавлено слухаючи.

**Іван:** *"А що далі? Яка твоя кінцева мета?"*

Джек уважно подивився на Івана і заговорив тихим, але впевненим голосом:

**Джек:** *"Ми знизимо їхню пильність і, коли вони розслабляться, наші партнери з іншого міста викрадуть Андрія і його сестру Оксану. Це відведе їх так далеко, що вони довго не повернуться. Вони опиняться в іншій країні, без можливості повернутися швидко."*

Іван був трохи шокований серйозністю цього плану, але приховав своє здивування.

**Іван:** *"А що буде з їхніми друзями? Як вони відреагують?"*

Джек спокійно відкинувся на спинку стільця.

**Джек:** *"Ми підлаштуємо так, щоб вони отримали повідомлення, що Андрій і Оксана просто поїхали додому до батьків, а тому їх не буде деякий час. Ліза, до речі, теж поїде до бабусі і буде ізольована від цієї ситуації. Вони довго не зрозуміють, що сталося, і тим часом ми зможемо робити свої справи без їхнього втручання."*

Іван нервово посміхнувся, але в його погляді було щось невпевнене.

**Іван:** *"Ти впевнений, що все пройде гладко? Що як вони щось запідозрять?"*

Джек лише посміхнувся, його погляд став холоднішим.