Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

у валізку. Десь високо над ним, захований за тоннами сталі

й кераміки, необробленим каменем та вакуумом, чекав

«Бегемот».

Розділ третій. Мельба

Переступивши поріг казино, Мельба відчула, ніби всі погляди

спрямовано на неї. Приміщення освітлювали дисплеї за

ігровими столами, рожеві, голубі, золоті. Тематично все

крутилося лише навколо сексу чи насильства, або водночас

і того, й іншого. Натискаєш кнопку, витрачаєш гроші та

спостерігаєш за тим, як дів чата встромляють у себе чужорідні

й загрозливі об’єкти, поки не дізнаєшся, виграв ти чи ні. Гральні

апарати, покер, лотереї в режимі реального часу. Від чоловіків, що в усе це грали, ширився дух тупості, відчаю та мало не

матеріальної ненависті до жінок.

— Котику, — звернувся до неї напрочуд огрядний чоловік за

стійкою, — не знаю, що ти собі надумала, але ти прийшла не за

адресою. Можливо, тобі було би краще піти геть.

— У мене тут зустріч, — відповіла вона. — Травен.

У товстуна баньки під тлустими повіками полізли з орбіт.

Хтось у мороку брудно вилаявся, намагаючись поставити її

в незручне становище. Та дівчина й оком не змигнула.

— Травен у задній кімнаті, котику, як він тобі потрібен, —

кивнув товстун. До червоних металевих дверей, що вели до неї, можна було пройти лиш під шпіцрутенами злих поглядів

і словесних погроз.

До дівчини вернулися всі її старі інстинкти, з часу, коли вона

була Кларіссою. А значить, всі вони зараз недоречні. Відколи

вона навчилася ходити, її вчили самообороні, яка мала її

передусім захистити від викрадачів. Як привабити увагу

представників влади, як розрядити ситуацію, спілкуючись із

викрадачами. Звісно, була й інша робота. Зокрема, фізична

підготовка, але її мета постійно лишалася одна й та сама —

вирватися. Втекти. Знайти допомогу.

Тепер же допомоги було ні в кого просити. Не підходило геть

нічого. Та іншої вона не мала, тому користувалася лиш цим

досвідом. Мельба — не Кларісса — Мельба кивнула товстуну та

пройшла крізь людну похмуру кімнату. Повноцінна сила

тяжіння на Землі тиснула на неї, немов недуга. За одним

з ігрових столів на дисплеї троє маленьких сірих прибульців під

летючою тарілкою чинили сексуальний ґвалт мультяшній

жіночці. Хтось виграв малий джекпот. Мельба відвернулася. За

нею розреготався невидимий чоловік, і від холодку, що пробіг її

спиною, Мельбі стало тісно.

З-поміж усіх своїх братів і сестер вона найбільше полюбляла

фізичну підготовку. Після її завершення дівчина пішла

займатися тайдзіцюань до інструктора з самооборони. Коли їй

було чотирнадцять, батько якось пожартував на цю тему при

всій сім’ї. Мовляв, учитись самозахисту має сенс (і він це

поважає), проте заняття танцями, коли ти вдаєш, ніби

займаєшся бойовим мистецтвом — тупе марнування часу. І тоді

вона покинула тренування. Це сталося десять років тому.

Дівчина відчинила червоні двері і переступила поріг.

У кабінеті практично сліпило очі, так було світло. Крихітний стіл

із вбудованим монітором, який перепрошили під просту

бухгалтерську систему. Біле матове скло пропускало сонячне

світло, але ховало вид на балтіморські вулиці. Пластикова

кушетка з корпоративними логотипами дешевої марки пива, яке

собі могли дозволити навіть люди з базовим доходом. На

кушетці

сиділо

двоє

здорових

мугиряк.

Один

—

з імплантованими темними окулярами, від чого більше

скидався на комаху. Інший носив футболку, що напиналася на

його стероїдних плечах. Вона вже їх бачила.

Травен стояв біля стола, обпершись на нього стегном. Він був

коротко стрижений, майже під нуль. На скронях пробивалася

сивина. Не набагато більшою була й борода. Був одягнутий

у костюм, який в його колі спілкування навіть зійшов би за

пристойний. Її батько не вбрався б у такий навіть на маскарад.

— Тільки погляньте — незрівнянна Мельба.

— Ви ж знали, що я прийшла, — промовила вона. Стільців