Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"

- Що ти маєш на увазі?

- Ти хіба не в курсі, що ця бешкетниця любить підсипати якусь "кайфу" в напої? Тебе вчора взагалі накрило. Ти так її гаряче обіймав, що, судячи з усього, твоя однокурсниця образилася. Тікала вона швидко від побаченого.

- Пола? Звідки вона взялася?

- Ти сам їй написав. Подивися "Відправлені".

Ліам зайшов у повідомлення. Знайшов потрібне і, вивчивши його до кожної літери, видихнув.

- Давай пізніше.

Він накинув футболку, спортивні штани і вийшов з дому. Завжди готова до прогулянок Tesla вірно чекала господаря в гаражі. Ліам сів за кермо і виїхав на дорогу. Перед очима почали спливати уривки вчорашнього дня. Він кадрами, але згадав, що, дійсно, бачив Полу. І як мутив із Несті. Хто-небудь в курсі, чим це, взагалі, закінчилося?

Пола сиділа на даху свого будинку. Вона чомусь з дитинства любила туди залазити. Ось і зараз, упершись пальчиками ніг у виступи черепиці, була повністю захоплена читанням. Ранкове сонце м'яко гріло шкіру і чарівно блищало у світлому волоссі. Приємне тепло, аромати цвітіння, мелодійні пісні птахів. Усе дуже по-літньому.

Авто однокурсника зупинилося на дорозі. Магічний літературний світ, що поглинув і огорнув дівчину, миттєво обрушився. Гарний настрій одразу зник.

- Дивно визнавати, але тепер ти вища за мене, - Ліам підійшов до будинку.

Пола мовчанням зустріла гостя.

- Ти спустишся чи мені піднятися? Можливо, потім доведеться перекладати дах, якщо я залізу.

- Навіщо ти тут? Практичне завдання? Боїшся програти парі?

- Та забий ти на це завдання! - роздратовано вигукнув Саломон. - Мені потрібно поговорити з тобою.

- Я не зовсім упевнена, що хочу це чути, - Пола опустила погляд назад у книгу.

- Гаразд.

Ліам підійшов ближче, став на поручні ґанку, вхопився за виступ водостоку і застрибнув. А потім сів поруч із дівчиною. І ось вона знову мініатюрна і невисока, порівняно з ним.

- По-перше, між нами немає жодних стосунків. Частково через такі випадки, як учора, я й не хочу їх починати. І тебе попереджав неодноразово. По суті, ти не маєш права ображатися. Єдиний косяк - це те, що мені не потрібно було тобі писати і запрошувати до себе. Якщо вже зовсім докопатися до правди, я цього просто не пам'ятаю. Проте, це моя проблема. Написав? Так. Запросив? Так. Через це ти побачила те, що не повинна була. І якщо ти хочеш почути щось на зразок "Вибач", можливо, я міг би це сказати.

- Як хочеш.

- Так і хочу. Однокурсники. І тільки так.

Пола кивнула.

- Мир? - уточнив Ліам.

- Схоже на те.

- Вдалося забути слово?

- Ні. І зараз воно точно описує мій стан у твоїй присутності.

Гість розсміявся.

- Що читаєш?

- Фантастику.

- І як?

- Відповідає своєму жанру.

- Круто. А тут затишно, - Ліам озирнувся довкола. - Я думав, ти боїшся висоти. Біля ущелини тобі не сподобалося.

- Тут трохи інша висота. Чотири метри і чотириста - трохи різні речі.

- Не хочеш проїхатися куди-небудь?

- Хочу. І проїдуся. Скоро по мене приїдуть.

- Хто?

- Я зобов'язана відповідати на допит однокурсника?

- Так.

Пола була обурена такою заявою.

- Знайомий. Новий знайомий.

- У тебе з'явився хлопець? - здається, Ліаму це не зовсім сподобалося.

- Знайомий, - чіткіше повторила Пола.

- Але він може стати бойфрендом?

- Не знаю. Може бути.

- І у вас із ним зараз буде побачення? - однокурсник був різкий і грубий.

- Прогулянка, - уточнила дівчина. - Я не можу проводити час із ким хочу?

- Не знаю.

-Як це розуміти? Між нами нічого бути не може і з іншими я зустрічатися теж не можу?

- Типу того.

- Я тебе мало розумію.

- І сумніваюся, що коли-небудь зрозумієш, - Ліам зістрибнув із даху, сів у машину і поїхав.

Дзвінок у двері. Рей стоїть на порозі будинку Поли в призначений час. Із собою букет квітів і трохи хвилювання.

- Привіт, - дівчина відчинила двері й усміхнулася. - А це не заважатиме тобі тримати кермо?

Пола вказала на букет.

- "Це" тобі.

- Ого.

Іриси, гербери, ромашки. Такий пишний, яскравий, милий. Якийсь літній і добрий. І такий непафосний. Це дуже гарно.