Читати книгу - "Позашлюбний спадкоємець Чудовиська, Аріна Вільде, Анастасія Kовальська "

Крім того, що Тимур побачив, у яких умовах я живу, він ще й застав цю жахливу сцену! Яка ганьба! Не так я хотіла б зустрітися з колишнім. Зазвичай у фільмах і книжках усе зовсім по-іншому. Вона - сама елегантність, домоглася багато чого за роки розлуки або знайшла успішного чоловіка. А він - шкодує, що втратив її. 

- Нам потрібно поговорити. Зараз же, Віро. Виходь, інакше виволоку тебе звідси силою, - його голос звучить твердо, без найменшого натяку на компроміс.

Катя замовкає, приголомшена різкістю Тимура. Вона, мабуть, очікувала, що він теж впишеться в її безглуздий скандал і принесе їй задоволення.

Я дивлюся на нього, відчуваючи, як усередині все стискається. У грудях пульсує суміш страху, сорому і злості. Яка ганьба!

- Тимуре, - вимовляю я ледве чутно, намагаючись виграти час, щоб узяти себе в руки. - Навіщо ти тут?

- Виходь, Віро, - повторює він, уже спокійніше, але від цього не менш жорстко.  Робить кілька кроків до мене. - Нам потрібно поговорити. Наодинці. 

Катя, нарешті, оговтується і хмикає:

- Віро, у тебе тут цілий гарем! А Сергій...

- Тобі кави? - Катя різко замовкає, почувши голос, що наближається до кухні. 

Я різко обертаюся до дверей кухні й бачу... Сергія. В одних сімейних трусах.

Усі завмирають, а в повітрі повисає напружена пауза.

Він теж помічає нас. У тому числі свою дружину. Його очі вилазять з орбіт. 

Позаду Сергія лунає жіночий голос:

- Котику, кави, тільки без цукру, не забудь. А я тобі зараз тости зроблю.

Катя повертається до дверей, і її обличчя червоніє від люті. У проході з'являється Валентина. Та сама, якій сорок два. Вона в шовковому червоному до вульгарного короткому халаті, усміхається, дивлячись на Сергія, і ще не підозрює, який скандал на неї чекає. 

Катя закипає, немов чайник на плиті.

- Що за чорт? - її голос звучить голосніше і пронизливіше, ніж я очікувала. - Валя?! Ти?! Вона ж старша за мене на п'ятнадцять років, Сергію! Тебе що, на дорослих жінок потягнуло! А ти?!!!

- А що я? - спокійно відповідає Валентина, знизуючи плечима. - Сергію, як бачиш, із тобою було нудно.

Сергій стоїть, немов хоче провалитися крізь землю, але нічого не говорить. Катя, тим часом, втрачає останні залишки самовладання.

- Ти... ти!.. - її голос зривається. - Та як ти смієш?!

Вона кидається до нього, але Сергій спокійно перехоплює її, легко утримуючи за плече.

- Гадаю, тут і так достатньо видовища, - вимовляє Тимур, дивлячись на мене. Здається, в його погляді я помічаю полегшення від того, що чоловік у сімейках - не мій коханець. - Ходімо, Віро.

Я почуваюся абсолютно спустошеною, але сил сперечатися з ним немає. Поглядом ще раз обводжу абсурдну сцену перед собою, тихо видихаю і, нарешті, виходжу з кухні слідом за Тимуром. Добре хоч тепер у Іскристого не виникне сумніву, хто саме тут романи з одруженими мужиками крутить.