BooksUkraine.com » Детективи » Худий 📚 - Українською

Читати книгу - "Худий"

154
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Худий" автора Дешіл Хеммет. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 48
Перейти на сторінку:
він зажадав.

— Чотири тисячі і є спадщиною дядька Джона? — припустив я.

— Схоже на те. От комедія! Ніколи не думав, що вона водить його круг пальця. Треба перевірити інші суми, що я їй передавав.

— Тобі відомо про її ув'язнення в Клівленді за шантаж?

— Ні. Що, справді?

— За свідченням поліції, вона була засуджена під ім'ям Роди Стюарт. Звідки її викопав Уайнент?

— І гадки не маю, — похитав він головою.

— Може, ти знаєш, де вона народилась, хто її родичі тощо?

Він знову заперечливо похитав головою.

— З ким вона була заручена? — поцікавився я.

— Я й не знав, що вона була заручена.

— Вона носила обручку з діамантом.

— Це для мене новина. — Він заплющив очі й замислився: — Ні, не пригадую навіть, щоб бачив обручку. — Поклавши руки на стіл, він посміхнувся до мене. — Чи є надія, що ти виконаєш його прохання?

— Слабка.

— Так я і думав. — Він торкнувся листа. — Ти знаєш тепер про його почуття не менше за мене. Що б могло змінити твою думку?

— Я не…

— Можливо, мені слід умовити його зустрітися з тобою? Я б міг сказати, що це єдиний спосіб…

— Я готовий поговорити з ним, — зауважив я, — якщо він буде відвертіший, ніж у листі.

— Тобто, — нешвидко спитав Маколей, — ти підозрюєш його у вбивстві?

— Мені нічого невідомо, — заперечив я. — Так само, як і поліції. Якщо вони навіть знайдуть його, то не зможуть заарештувати за браком доказів.

Маколей зітхнув:

— Важко бути адвокатом дурня. Я спробую переконати його, та боюсь, що нічого з того не вийде.

— А які його фінансові справи, хотів би я знати? Чи він так само міцно стоїть на ногах?

— Майже. Депресія, звичайно, його торкнулась, як і всіх нас, і тепер, коли виробництво завмерло, він не має відрахунків з плавки, а проте отримує свої 50 чи 60 тисяч щороку за патент пергаміну і звуковбирних матеріалів й, окрім того, має надходження з інших джерел, таких як… — Він затнувся і різко спитав мене: — Ти хвилюєшся, чи зможе він тобі заплатити обіцяну суму?

— Ні. Просто поцікавився. — Тут я згадав про інше: — А якісь інші родичі, окрім колишньої дружини й дітей, є в нього?

— Сестра, Аліса Уайнент. Але вже давно не розмовляє з ним — чотири чи п'ять років.

Я вирішив, що йдеться про тітку Алісу, до якої Йоргенсени не пішли на різдво.

— А чого вони посварились? — спитав я.

— Якось він дав інтерв'ю одній газеті, в якому зазначив, що на його думку, п'ятирічний план росіян не зречений на провал. Оце й усе, власне.

Я розреготався.

— То вони обоє…

— Вона ще більше ніж брат. Геть усе забуває. Коли Уайненту вирізали апендицит, вони з Мімі наступного дня поїхали в таксі до нього. З лікарні назустріч їм трапився катафалк. Міс Аліса зблідла і, схопивши Мімі за рукав, прошепотіла: «Послухай, люба, а якщо це повезли… як там його звати?»

— Де вона живе?

— На Медісон-авеню. Її телефон є в довіднику. — Він завагався. — Тільки я не думаю, що…

— Не збираюсь її турбувати.

В цю мить пролунав телефонний дзвоник. Маколей узяв трубку.

— Алло!.. Так, як… Хто?.. Так, так… — Він міцно стулив губи й вирячив очі. — Де? — Знову послухав. — Звичайно. А можна? — Подивився на годинник. — Домовились. До зустрічі в поїзді! — Поклав трубку. — Це був лейтенант Гілд, — повідомив він. — Уайнент зробив спробу накласти на себе руки в Аллентауні, штат Пенсільванія.

13

Коли я прийшов до «Пальме-клабу», Дороті з Квіном вже сиділи в барі. Вони мене не помічали, доки я став поруч із Дороті й привітався:

— Привіт, дітки!

На Дороті була та сама сукня, що й під час нашої останньої зустрічі.

Дівчина вирячилась на мене, потім зиркнула на Квіна і спалахнула.

— Ти все йому розповів!

— Маленька сьогодні сердита, — весело пояснив Квін. — Я придбав тобі ті акції. При бажанні можеш купити ще. Що питимеш?

— Віскі з пивом. Ти чудова гостя, Дороті — накивала п'ятами, не надряпавши й слова.

Дороті повернулась до мене. Подряпини на її обличчі по-бліднішали, синців майже не було видно, губи не виглядали припухлими.

— Я вам вірила! — проказала вона, трохи не плачучи.

— Ти про що?

— Ви все чудово розумієте. Навіть коли ви пішли на обід до мами, я вам ще вірила.

— То й що?

— Вона сьогодні геть люта, — устряв Квін. — Не дратуй її краще. — Він узяв дівчину за руку. — Ну-бо, ну-бо, люба, заспокойся…

— Стули пельку, прошу! — Дороті висмикнула свою руку. — Ви розумієте, про що йдеться, — звернулася вона до мене. — Ви посміялися з Норою у мами з мене й…

Зрештою я збагнув, що сталося.

— Це вона так тобі сказала, а ти й повірила? — розреготався я. — У двадцять років даєш себе дурити, як маленька. Вона, напевно, подзвонила тобі, щойно ми вийшли. У нас спалахнула суперечка, і ми швидко забралися геть.

Дороті похнюпила голову і жалібно простогнала:

— Боже, яка я дурепа! — Вона вчепилася за мене обома руками. — Знаєте що? Ходімо до Нори! Я мушу негайно перед нею вибачитись. Я просто паршивка. Так мені буде й треба, якщо вона…

— Звичайно. Але в нас ще гора часу. Спершу скропимо душу.

— Братику Чарлз, — озвався Квін, — дозволь потиснути твою мужню руку. Ти повернув сонце нашій крихітці й радість мені… — Він перехилив склянку. — Нумо, ходімо до Нори! Питво там не гірше й коштує дешевше.

— А то б лишився тут краще? — запропонувала Дороті.

Він розреготався і похитав головою.

— Тільки не я. Ніка ти, може, ще й умовиш, а я не відчеплюсь від тебе. Цілий день я терпів твоє скиглення, тепер хочу насолодитись теплом.

Коли ми прийшли до «Номенді», то знайшли у Нори Гілберта Уайнента. Він поцілував сестру, потис руку мені, а потім, після того як був представлений, — і Гаррісону Квіну.

Дороті відразу кинулась гаряче, безладно і довжелезно вибачатися перед Норою.

— Облиш! — зупинила її та. — Справа не варта й дірки з бублика. Якщо Нік сказав тобі, буцімто я образилась чи розсердилась, то він просто грецький брехун. Скидай-но своє пальто!

Квін ввімкнув радіоприймач. Саме вибивали часові сигнали. Після останнього удару годинник показував п'ять годин 31 хвилину і 15 секунд за середнім південно-східним американським часом.

— Візьми на себе обов'язки бармена, — звернулася Нора до Квіна. — Ти ж бо знаєш, де все стоїть. — Вона пішла зі мною до ванної. — Де це ти її знайшов?

— У барі. А що тут робить Гілберт?

— Прийшов побачитися з нею, як він каже. Дороті вчора не ночувала вдома, і він

1 ... 14 15 16 ... 48
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Худий», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Худий"