Читати книгу - "Вибрані твори"

Вірність
Від сонця свят і непогоди буднів, Щоб не змінилися безцінні фарби, В твою скарбницю я складаю скарби, Які дає мені моє полуднє. Скарбницю ту ти залишив безжурно, А я сховала у глибокий спокій, Де інших пристрастей рвучкі потоки Її не змиють у годину бурну. Приходять люди й золоті пориви Дають за скарби, що господар кинув, — Та я не хочу за найвищу ціну Віддати те, чим володіє Привид. Так часом хтось у невимовній вірі, Яку не вбити ні рокам, ні втомі, Пильнує квіти у порожнім домі І сум кімнат самітним кроком мірить. Перед вікном шумлять, шумлять тополі І захід сонця — мов кривава рана, А на столі розкрита книжка Пана, Що, може, не повернеться — ніколи. Без назви

Д. Д.

Не любов, не примха й не пригода, — Ще не всьому зватися дано! Ще не завжди у глибоких водах Відшукаєш непорушне дно. І коли твоя душа, воскресла, Знову мчиться у осяйну путь, Не питай, чиї натхненні весла Темний берег вміли відштовхнуть. Не любов, не ніжність і не пристрасть, Тільки серце — збуджений орел! Пий же бризки, свіжі та іскристі, Безіменних, радісних джерел! Подорожній

Ти — тільки випадковий подорожній

На запашнім, заквітчанім шляху.

Л. Могилянська І Відпочинеш і підеш знову. Що ж, заходь до мойого дому, Щоб вином моїм рубіновим