Читати книгу - "Життя в натхненні, Михайло Мішин"

У 1984 році почали роздавати ділянки біля села Яковлівка. Щоб отримати дачу, треба було мати три показники. Щоб ти був ветеран праці, щоб ти був багатодітний, а у мене троє дітей було, і ще якийсь показник. Я цими показниками володію, і кажу Толі, що пропонують ділянку.

- Ой, - каже, - візьми. Я буду сам там працювати, тільки отримай.

І в 1985 році дали нам наділ. Я із зятем Колею їдемо вдвох на автобусі. Знайшли свою ділянку, там кілочки були поставлені. Ділянка - 4 сотки на камінні.

Після цього Толя і Коля почали купувати землю. Возили КрАЗами, насипали та розрівнювали землю. Я вже не пам'ятаю, скільки КрАЗів було.

У Юлі була подруга у селі Мар'янка, і батько її займався вирощуванням троянд. Юля из Колею поїхали туди, привезли троянд багато, дуже красивих кольорів. Посадили троянди.

Толя викопував півтораметрові ями, в камінні видовбував, і садив дерева.

Коля виписав дров, побудували сарай.

Почали будувати фундамент під будинок. Зробили цей фундамент і викопали підвал. Коля із братом Жоріком зацементували той підвал.

А коли стали робити раму під ляду, то почалися чвари. Коля каже 80 см, а Толя хоче 120 см, щоб вулики на зиму опускати. Смикали: той туди, той сюди. І на цьому будівництво зупинилося.

Толя бджіл заводив. Збирав череду, сушив, рубав і здавав до аптеки. Копійку до копійки збирав і купував бджіл. Та рази три він купував тих бджіл, і щоразу вони в його дохли. А він же ж любив їх! Тільки назбирає гроші: і виписував бджіл із Кавказу, і купував у своїх друзів у Свердловську. Так він їх і не розвів. Але весь час був при ділі.

Полуниці було море, дуже багато. Толя тільки й сидів над тою полуницею, обробляв. Він дуже любив ту ділянку.

Я пам'ятаю, було, Толя набере миску полуниці.

- Будете їсти полуницю?

- Ні, не хочеться.

Він намиє, покладе на столі, поставить тарілку цукру. Ми ото по одній взяли неохоче. Потім ще, поки всі не з'їли.

Або я втомлюся, лежу на ліжку. А він каже:

- Набрати тобі черешні?

Я кажу:

- Ой, не хочу. Я так заморилася!

Він піде, намиє, принесе мені і покладе поруч. Біла черешня, велика така. Я лежу, беру одну, другу. Потім очі відкриваються, бо я вже їм вітаміни! Поки і з'їла. Кажу:

- Толя, я вже всю черешню поїла!

Ділянка на чотири сотки - це мало. Було полуниці багато посаджено, а картоплю немає де садити. А там, якщо 15 хвилин пройти, були місця, де люди землю захвачували та садили. І от Толя розрівняв там майже 5 соток. Там таке місце, де річечка проходила. І ми садили картоплю, помідори, чеснок, полуниці. Там така земля чудова!

Бувало, садимо картоплю, а там соловей співає. Або зозуля кукує, або фазани. Я кажу:

- Толя, як добре тут!

А він каже:

- Тихо! Тихо, щоб не наврочила.

До того там було гарно, до того добре! Там такі городи були!

Толя вранці йшов туди перевіряв, потім увечері.

Я картоплю вирощувала. У лютому вибирала найкращі картоплинки, такі рожеві, тоненькі. Клала в бутелі. Спочатку було 3 бутилі, потім 5, потім 7 бутилів на третій рік. На сонці вигріваю їх. Вони набираються енергії від сонця і рано в березні я висаджувала їх.

У нас була така рання картопля, та така смачна! Ще жуки не встигали її поїсти, бо вона рання.

І одного разу викопали в нас картоплю. Казала Толі:

- Давай викопаємо, бо вкрадуть.

Прийшли - та жодного куща нема, усі покрали.

І ми ото три роки садили, а після того перестали садити картоплю, тому що крадуть.

А ще у нас там такий часник був! Прийшли, а ті самі покрали і часник у нас. Не стали ми вже й часник там садити. Після того залишилася там тільки полуниця.

Я туди вже не стала ходити, бо далеко. А якось приїхала до мене подруга, і ми пішли. Ніхто за тою полуницею вже не доглядав, а ми там скільки її набрали! У бур'яні вона росла. Там така земля була, диво!

У 1996 році Толі не стало. Тоді Коля обробляв цю ділянку на дачі. Потім Коля захворів, і стала я там працювати. 

Я сама обробляю ту ділянку. У мене дача зразкова. Хто не йде по вулиці, як глянуть - жодного бур'янчика немає. Побілено раніше за всіх. І я з такою любов'ю займаюсь! У мене така енергія з'являється, коли я приїжджаю на ту дачу!

Квітів повно, яблук повно. Я посадила багато дерев. Вишні посадила, айву. Виноградів чотири кущі зростають - це я сама посадила.

Мене не стане, а ви будете їздити, фрукти збирати: сливу, персик, черешню, вишню. Квіти - так багаторічники. Мене не стане, а ви будете приїжджати і любоватися.