Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

— Можеш спати всю ніч, ми впораємося самі, — відповів один з охоронців.

Сусанн Ліндер подякувала і пішла спати.

Моніка Фігуерола неуважно слухала, як охоронці вмикають датчики руху в саду і тягнуть сірники, розподіляючи вахти. Той, що заступив на чергування, зробив собі бутерброд і всівся в телевізійній кімнаті поряд з кухнею. Моніка Фігуерола поглянула на чашки з квіточками. Вона теж була на ногах з раннього ранку і почувала себе досить млявою. Вона вже збиралася їхати додому, коли на кухню спустилася Еріка Берґер і, наливши собі філіжанку кави, всілася за стіл навпроти.

— Мікаель заснув як убитий, ледве діставшись до ліжка.

— Реакція на адреналін, — пояснила Моніка Фігуерола.

— Що буде далі?

— Вам доведеться кілька днів посидіти тут. Протягом тижня все закінчиться, хоча ще невідомо, як саме. Як ти себе почуваєш?

— Нічого. Все ще трохи трусить. Таке трапляється не щодня. Я тільки що зателефонувала чоловікові і пояснила, чому не приїду додому.

— Гм.

— Я одружена з…

— Я знаю, з ким ти одружена.

Запала мовчанка. Моніка Фігуерола потерла очі і позіхнула.

— Треба їхати додому спати, — пробурмотіла вона.

— Ради Бога. Кінчай базікати, йди і лягай у Мікаеля, — відповіла Еріка.

Моніка Фігуерола уважно поглянула на неї і запитала:

— Це так очевидно?

Еріка кивнула.

— Мікаель що-небудь говорив…

— Ані слова. Він зазвичай мовчить, коли справа стосується його знайомих дам. Але часом буває немов розгорнута книга. А ти виявляєш таку ворожість, коли дивишся на мене. Ви вочевидь намагаєтеся щось приховувати.

— Річ у моєму начальнику, — сказала Моніка Фігуерола.

— У начальнику?

— Так. Едклінт страшенно розсердиться, якщо довідається, що ми з Мікаелем…

— Ясно.

Вони знову помовчали.

— Не знаю, що там у вас з Мікаелем відбувається, але я тобі не суперниця, — сказала Еріка.

— Ні?

— Ми з Мікаелем періодично спимо. Але він мені не чоловік.

— Я зрозуміла, що у вас з ним особливі стосунки. Він розповідав мені про вас у Сандхамні.

— Ти їздила з ним до Сандхамна? Значить, це серйозно.

— Не знущайся з мене.

— Моніко… я сподіваюся, що ви з Мікаелем… Я постараюся вам не заважати.

— А якщо не зможеш?

Еріка Берґер знизала плечима.

— Його колишня дружина зовсім здуріла, коли Мікаель її зі мною зрадив, і вигнала його. Винна була я. Поки що Мікаель живе сам, я не маю наміру мучитися докорами сумління. Але я дала собі слово, що, коли у нього виникнуть з ким-небудь серйозні стосунки, я триматимусь від нього подалі.

— Я не знаю, чи можна зважитися сприймати його всерйоз.

— Мікаель не такий, як усі. Ти в нього закохана?

— Гадаю, так.

— Ну й добре. Не говори йому про це завчасно. Йди спати.

Моніка трохи подумала. Потім піднялася на другий поверх, роздяглася і заповзла в ліжко до Мікаеля. Він щось пробурмотів і обійняв її за талію.

Еріка Берґер ще довго сиділа на кухні на самоті і міркувала. Раптом вона відчула себе страшенно нещасною.

Розділ 25

Середа, 13 липня — четвер, 14 липня

Мікаеля Блумквіста завжди цікавило, чому в судах такі тихі і делікатні гучномовці. Він заледве розібрав слова оголошення про те, що розгляд у справі Лісбет Саландер почнеться в залі номер п’ять о десятій нуль-нуль. Щоправда, він прийшов завчасно і розташувався біля входу до зали суду, тож його впустили туди одним з перших. Він сів у відведеному для публіки місці, з лівого боку залу, звідки було найкраще видно стіл відповідача. Публіка швидко прибувала. У міру наближення суду інтерес ЗМІ поступово наростав, і в останній тиждень у прокурора Ріхарда Екстрьома брали інтерв’ю майже щодня.

Екстрьом старався з усієї сили.

Лісбет Саландер висунули обвинувачення в нанесенні побоїв і заподіянні тяжких тілесних ушкоджень — у справі Карла Маґнуса Лундіна; у загрозі застосування насильства, спробі вбивства і заподіянні тяжких тілесних ушкоджень — у справі покійного Карла Акселя Бодіна, він же Олександр Залаченко; у двох випадках проникнення до чужого житла — на дачу покійного Нільса Б’юрмана в Сталлархольмі і до його ж квартири на Уденплан; у незаконному заволодінні транспортним засобом — мотоциклом марки «Харлей-Девідсон», що належав якомусь Сонні Ніємінену, членові клубу «Свавельшьо МК»; у трьох випадках незаконного володіння зброєю — балончиком із сльозоточивим газом, електрошокером і польським пістолетом «Р-83 Ванад», знайденими в Госсеберзі; у викраденні або приховуванні доказового матеріалу — формулювання було невиразним, але мало на увазі документи, що їх вона знайшла на дачі в Б’юрмана, а також у кількох дрібніших провинах. Загалом Лісбет Саландер обвинувачувалася за шістнадцятьма пунктами.

Екстрьом навіть видав інформацію, яка натякала на те, що душевне здоров’я Лісбет Саландер залишає бажати кращого. Він посилався, з одного боку, на висновок судово-медичної експертизи, написаний доктором Єспером X. Льодерманом, коли їй сповнилося вісімнадцять років, а з другого — на експертизу, проведену за рішенням суду доктором Петером Телебор’яном під час попереднього слідства. Позаяк психічнохвора дівчина, вірна своїй звичці, категорично відмовлялася спілкуватися з психіатрами, аналіз проводився на основі «спостережень», зроблених у період її перебування в слідчому ізоляторі «Крунеберґ» у Стокгольмі безпосередньо перед судом. Телебор’ян, який мав багатолітній досвід спілкування з пацієнткою, стверджував, що Лісбет Саландер страждає на серйозні психічні відхилення, і вживав такі слова, як «психопатія», «патологічний нарцисизм» і «параноїдальна шизофренія».

У ЗМІ повідомлялося також, що з обвинуваченою було проведено сім поліцейських допитів, на яких вона відмовилася навіть вітатися із слідчими. Перші допити проводилися поліцією Ґетеборґа, а решта відбувалися вже в Стокгольмі. На магнітофонних записах протоколів допитів можна було почути лише всілякі люб’язні спроби умовлянь і раз у раз ті самі наполегливі питання, але жодної відповіді.

Обвинувачена навіть жодного разу не кашлянула.

У кількох випадках на плівці чувся голос Анніки Джанніні, яка констатувала, що її підзахисна вочевидь не має наміру відповідати на питання. Отже, обвинувачення проти Лісбет Саландер базувалося виключно на технічних доказах і тих фактах, які змогло виявити поліцейське розслідування.

Мовчання Лісбет часом завдавало мороки її адвокатові, бо тій доводилося бути майже такою ж мовчазною, як і її клієнтка. Розмови Анніки Джанніні з Лісбет Саландер віч-на-віч належали до розряду конфіденційних.

Екстрьом не робив таємниці і з того, що має намір вимагати в першу чергу поміщення Лісбет Саландер до психіатричної установи закритого типу, а вже в другу — тривалого тюремного ув’язнення. За нормальних обставин порядок був би зворотним, але він вважав, що в її випадку є всі ознаки таких очевидних психічних відхилень, про що говорять однозначні результати судово-психіатричної експертизи, що він просто не бачив альтернативи. З висновком судово-психіатричної експертизи