Читати книгу - "Королівство криги, Анна Мінаєва"

Вартувало, щоб зараз я могла зупинитися біля металевих дверей і кивнути вартовому. Той зрозумів мене без слів, витягнув ключа і відімкнув замок.

Все те, що ми втратили у північних землях, вартувало того, щоб зараз я зробила крок уперед і поглянула на впійманого вбивцю. Впійманого зрадника. Того, кому довіряв мій чоловік. Того, кого я воліла бачити мертвим.

— Айла Фрейвіл, — Браян спав на вузькому ліжку ще мить тому. А зараз вже сидів і намагався розпізнати моє обличчя на тлі яскравого полум’я смолоскипа. — Невже сама королева вирішила потішити мене своєю присутністю?

Я знала Браяна Госабра, як стриманого та спокійного чоловіка. Він інколи злився на нарадах, вступав в суперечки. Та я ніколи не чула від нього такого тону, як зараз. Такого, наче не він зараз знаходиться у полоні, а я.

— Прийшла подивитися, як спиться зраднику, — відповіла я. — Бачу, непогано.

— Ліжко вузькувато, ваша величносте, — помітив він. — Та і ковдру можна було надати. Все ж таки, я не простий бранець.

— У цьому ви маєте рацію, — звузивши очі, відповіла я. — Не так часто у цих камерах сидять ті, кого буде страчено. Здається, до вас тут перебував хтось з роду Тейруа. Чи то голова, чи його дочка. На жаль, не можу згадати.

— Прийшли потішитися.

— Так, — зізналася я. — Ось ви — той, хто мріяв про чужий трон та чужу корону. А ось я — та, хто виграв.

— Виграли? — він пирхнув. — Ви втратили чоловіка. Ви не довіряєте своїм підданим. А скоро втратите корону. 

— Ви погрожуєте мені? — я скинула брова. — У такому становищі?

— Становище може різко змінитися. Як моє, так і ваше, Айло. Нам краще було б залишитися друзями.

— Я не маю звички дружити з ворогами, — промовила я і згадала Еліссу.

Браян це наче відчув, посміхнувся:

— Ви втратите все, королево. Може, не сьогодні. Та все ж.

Мене не зачепили його слова, я нахилила голову і гмикнула:

— Та все ж сьогодні ви мій бранець. А мій син — майбутній король Содії. Я перемогла, Браяне. І переможу знову, чого б мені це не коштувало.

Він нічого не це не відповів. Завалився назад на ліжко, як великий ведмідь. А я посміхнулася. Тому що, мої слова були правдою. А його… Його слова нічого не коштували.