Читати книгу - "Королівство криги, Анна Мінаєва"

Айла Фрейвіл

— Вітаємо вас у Крижаному палаці, — посмішка приклеїлася до мого обличчя з моменту, як перші гості увійшли у велику їдальню. І тепер йшли нескінченним потоком.

Леді Лейла влаштувала неймовірне свято. Столи прогиналися під кількості страв, менестрель сидів у кутку, смикаючи струни лютні, але поки не співав. А слуги квапилися закінчити зі справами, поки запрошені аристократи не зайняли свої місця за столами.

— Вітаємо вас з народженням сина та спадкоємця, ваша величносте, — ця фраза раз у раз лунала з вуст гостей, що зупинялися переді мною і посміхалися.

Джеймсу вже встигли подарувати і меч з синьої сталі, і поні і навіть особисту карету. Лорди та леді Содії наче змагалися між собою у тому, хто вкладе більше золота у подарунок майбутньому королю.

От тільки мене ці подарунки зовсім не тішили. Та я посміхалася, вітаючи гостей у палаці.

— Коли ми вже зможемо побачити принца, ваша величносте? — обережно спитав лорд Картейн, схиляючись переді мною.

— Вже скоро, — усмішка нарешті стала щирою. — Ваша дочка до нас не доєднається?

— Вона захворіла, ваша величносте. Та передавала свої найщиріші вітання.

Він знову схилився у поклоні і поквапився звільнити місце біля мене наступним гостям. Гостям, котрих я не знала, і тому здивувалася.

До мене підійшло троє. Двоє чоловіків і одна жінка. Всі досить молоді. Я б навіть не змогла назвати їхній вік, якби мене попросили. У чоловіків було темне волосся і легка засмага, наче вони нещодавно прибули з Ісафіру або ж з королівства Тріади. А от жінка навпаки мала бліду шкіру, через яку просвічувалися тонкі вени, і світле волосся. Вони не встигли відрекомендуватися, їх випередили.

— Ваша величносте, — леді Лейла підійшла до мене і вказала на трійцю незнайомців, — я виконала ваше доручення. Дозвольте познайомити вас з Ольфом та Еріком, вони прибули до Содії з вашої батьківщини за вашим запрошенням. І з Ріатою, яка припливла з Ретільванії. Вони чарівники, які відгукнулися на ваше запрошення.

Я на мить затамувала подих, розуміючи, що це просто подарунок богів. Справжній подарунок, на який сьогодні я навіть не очікувала.

— Вітаю вас у Содії, — я підійшла до чарівників, привітно посміхнувшись. — Я дуже вдячна вам за те, що ви прийняли моє запрошення. Ви почесні гості корони. Можете почувати себе у Крижаному палаці як вдома… Хоча я і розумію, що це складно. Я теж довго звикала до холоду. 

— Магія має свої переваги, ваша величносте, — відгукнувся один із чоловіків, трохи нахиливши голову. — Вона може відігнати холод.

— Я рада це чути. Мені мало відомо про магію. То ж сподіваюся, що вже завтра ви зможете розповісти мені більше.

— З превеликим задоволенням, ваша величносте, — кивнула Ріата. — Та я не можу не відмітити, що дуже здивована. Мало хто з королів та королев вітають чарівників при своєму дворі.

— Мало хто з чарівників прийняв би таке запрошення, — відповіла я та кивнула жінці. — То ж я теж вражена вашою хоробрістю. І дуже за неї вдячна.

Один із чоловіків посміхнувся.

— Прошу вас, — я провела рукою перед собою, — розважтеся сьогодні. Ми святкуємо народження спадкоємця роду Фрейвіл. А вже завтра ми з вами познайомимося ближче і все обговоримо.

— Дякую за вашу гостинність.

Вони всі поклонилися, кивнули моїй фрейліні і повільно пішли залою, роздивляючись оздоблення.

— Лейло, вони всі цілителі? Чи здатні на щось більше? — тихо спитала я у неї, поки до нас наближалася наступна пара гостей.

— Не знаю, ваша величносте. А вам треба від них щось ще?

Я знайшла поглядом Орісу, яка стояла поряд з Айзеком і посміхалася. Вона щось відповіла йому без слів. Лише жестами та мімікою. І виглядала такою щасливою, як ніколи.

Оріса потребувала допомоги чарівників. Але і я теж.

— Вітаю у Крижаному палаці, — я звернулася до гостей, що наблизилися, не відповіла фрейліні на запитання. Тому що не знала, як це зробити. Як сказати правду, яка відкрилася мені сьогодні зранку.

***

Цей ранок почався надто рано. Я годувала сина і мріяла про щасливе майбутнє для мого принца. Однак поки що це було нездійсненною мрією. Тому що в наступну мить у двері постукали і повідомили, що Вищі лорди збираються на термінову нараду і чекають на мене у залі.

Я йшла туди, відчуваючи слабкість у ногах. Наче знала, що нічого доброго я у тій залі сьогодні не почую. Наче відчувала наближення неминучого.

І я мала рацію.

— Сьогодні ми отримали листа, — промовив лорд Стері, коли я ще не встигла опуститися за стіл. Інші Вищі лорди мовчали, чекали. — Від імперії Ваштера, ваша величносте.

— І що у ньому?

Я вчепилася пальцями у край стільниці, очікуючи на неминуче. 

— Вони вимагають звільнити Браяна Госабра, — промовив Великий підскарбій, спустивши окуляри на ніс і дивлячись на мене поверх них. — Кажуть, що їхній флот вже в дорозі. І якщо ви не виконаєте умов… вони почнуть війну проти Содії.