Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Лорейна
Бароне Клемон, рада, що Ви прийшли.
Лорд Домінік
Леді Грей, я ж здивований, що Ви запросили.
(Обличчя Лорейни вмить знову стало серйозним, навіть трохи суворим)
Лорейна
Запевняю, бароне, на це були в мене причини.
Лорд Домінік
(Схилив голову, ніби дивитися у вічі дівчині було не сила і на одному диханні промовив)
Прийміть мої співчуття, Лорейно,
Смерть графа – жахливе горе для Вашої родини.
Лорейна
Так… Особливо для графині.
Лорд Домінік
Як… вона?
Лорейна
В сльозах. Сумна.
(Домінік спохмурнів і вся його, як виявилось – вдавана спокійність – зникла. Коли він знову глянув на Лорейну, вона переконалася нарешті, що вчинила правильно, запросивши його. Обличчя барона Клемона виражало стільки тривоги і смутку, що вона ні на мить не сумнівалася в його небайдужості до графині. Тут і зараз – все має скінчитися і… відкритися! Поборюючи тремтіння та хвилювання, Лорейна спокійно сказала)
Лорейна
Бароне, я зараз їду на прогулянку з кузеном –
Поїздка в парк на користь піде нам, напевно.
Вас же прошу з графинею зустрітись,
Бо час настав… і все це має припинитись!
Лорд Домінік
То Ви для цього мене в гості запросили?
Лорейна
Повірте, Домініку, мені й зараз бракує сили…
Але я маю Вам сказати, бо Ви цю правду заслужили.
(Обличчя барона набуло суворого виразу, в німому напруженні він чекав її слів, але не стримався і тихо спитав)
Лорд Домінік
Хіба не все ми ще обговорили?
Щоб бути біля Вас – й мені потрібні сили.
Лорейна
(Сумно всміхнулася)
Саме тому я хочу, щоб Ви були щасливі.
Лорд Домінік
Боюсь, тепер це неможливо.
Лорейна
Ви помиляєтесь, бароне,
Й словами цими гніваєте долю.
(На вустах лорда з’являється іронічна посмішка)
Лорд Домінік
А весь цей час вона –
Прихильною була до мене?
Лорейна
(Важко зітхає і наважується сказати правду)
Домініку, не варто марнувати час –
Тітонька у саду, вона чекає Вас.
Та спершу вислухайте Ви моє зізнання:
Вона під серцем носить… плід Вашого кохання!
(Все – сказала! Дивлячись в бліде, вражене обличчя Домініка, Лорейна раптом зрозуміла, що не відчуває полегшення. Барон не міг вимовити ні слова, тільки схвильовано вдихав і видихав повітря, стиснувши долоні. Вихованка графині не могла зрозуміти: гнівається він чи намагається впоратися з потрясінням? Наблизившись, вона обережно торкнулася його плеча і покликала тихо)
Лорейна
Домініку? Скажіть щось…
(Молодий лорд моргнув і нарешті глянув на неї, видавив хриплувато)
Лорд Домінік
Хотів би я сказати, що Вас… не зрозумів,
Але на таку підлість – наважитися б не зумів!
Лорейна
Ви – благородна людина, я завжди це знала…
Та не тільки тому, наважилася й сказала.
Зрозумійте: ніхто крім мене й тітоньки не знає,
Хіба що Дорі,.. але й вона у таємниці все тримає.
Дядечко – мир його душі – теж нічого не дізнався,
Він, бідолашний, і без того настраждався.
Домініку, благаю, не залишайте тітоньку одну!..
Того, що сталося, не зміните Ви і я не зміню…
Згадайте, як усе це почалося? Вона –
Вам не байдужа досі!.. Мені так не здалося.
Візьміть її за руку й… на шлях примирення ведіть,
Небо дало Вам щастя, а не муку… Збережіть!
(Леді Лорейна Грей безпорадно замовкла, не знаючи більше, що сказати. Дивилася в блакитні очі Домініка і… досі тримала руку на його плечі. Раптом барон відступив і прихилився спиною до огорожі, послабив різким нервовим рухом комір сорочки. Не глянувши більше на Лорейну – гнівно, але тихо спитав)
Лорд Домінік
Графиня взагалі збиралася мені сказати?
Лорейна
Домініку, я…
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд», після закриття браузера.
