Читати книгу - "Стів Джобс"

Коли він додав приставку «тимчасовий» до своєї посади й офіційно став виконавчим директором, Ед Вулард і рада запропонували йому (на додачу до літака) мегаґрант на початку 2000-го; попри відверту суперечливість образу людини, яку не цікавлять гроші, що він собі створив, Стів ошелешив Вуларда, попросивши ще більше опціонів, ніж запропонувала йому рада. Але незабаром після того, як він отримав їх, виявилося, що це було надаремно. Акції Apple обвалилися у вересні 2000 року — через погані продажі «куба», а також через виникнення інтернет-«бульки», — що знецінило опціони.

До погіршення ситуації призвело також те, що в титульній статті часопису Fortune в червні 2001 року йшлося про виконавчих директорів, які отримують надмірні компенсації. Стаття була названа «Великі пограбування, влаштовані виконавчими директорами». Мармиза Джобса із самовдоволеною посмішкою прикрашала обкладинку. Навіть попри те, що його опціони були в той час «під водою», технічний метод оцінки на момент отримання (відомий як оцінка за моделлю Блека — Шоулза) показав, що їхня цінність складала 872 мільйони доларів. За словами автора статті, «до цього часу» то був найбільший компенсаційний пакет за всю історію, наданий виконавчому директорові. То було найгірше, що могло трапитися: Джобс, важко, проте успішно пропрацювавши в Apple чотири роки, залишився практично без копійки, натомість став уособленням жадібних виконавчих директорів, що виставляло його лицеміром і підривало особисту репутацію. Він написав уїдливого листа редактору часопису, стверджуючи, що його опціони насправді «рівноцінні нулю», та пропонуючи Fortune купити їх за половину передбачуваних 872 мільйонів, про які написав журнал.

На той момент Джобс хотів, щоби рада дала йому інший великий пакет опціонів, оскільки його старі вже знецінилися. Він обстоював — як перед радою, так і, мабуть, перед самим собою, — що тут важить належне визнання, а не можливість розбагатіти.

— Там особливо не йшлося про гроші, — сказав Стів згодом, даючи показання під час судового процесу SEC (Комісія по цінних паперах і біржах США. — Прим, пер.) у справі опціонів. — Кожен хоче, щоби його визнавали колеги… Мені здавалося, що рада не чинила так щодо мене. — Він уважав, що рада мала би сама запропонувати йому новий пакет, навіть без його прохання. — Я вважаю, що виконував свою роботу досить добре. І на той момент це могло би підтримати мене.

Рада, вибрана Джобсом особисто, насправді любила його до нестями. Тож вирішила дати йому інший величезний ґрант в серпні 2001 року, коли ціна на акцію була нижча за 18 доларів. Проблема полягала в тому, що Джобс дуже переймався власною репутацією, особливо після статті в Fortune. Він не хотів приймати нового гранту, якщо в той самий час рада не скасує його старих опціонів. Але такий поворот мав би несприятливі бухгалтерські наслідки, оскільки це фактично переоцінило би старі опціони — ціна старих акцій вигідно змінилася б. Потрібно було записати їх на рахунок поточних прибутків. Єдиний спосіб уникнути проблеми із «бухгалтерськими розбіжностями» полягав у тому, щоби скасувати його старі опціони, принаймні, через шість місяців по тому, як він отримає нові. На додачу до цього Джобс почав торгуватися з радою, наскільки швидко нові опціони будуть надані.

Аж у середині грудня 2001 року Джобс зрештою погодився взяти нові опціони і, набравшись терпіння, почекати шість місяців, щоби скасували його старі. Але до того часу ціна на акцію (з поправкою на спліт) зросла на 3 долари й склала приблизно 21 долар. Ціна «страйк» нових опціонів перейшла на інший рівень, і цінність кожного з них складала тепер менше 3 доларів. Тож юрисконсульт Apple Ненсі Гайнен переглянула нещодавні ціни на акції і допомогла вибрати дату в жовтні, коли ціна на акцію становила 18,3 долара. Вона також затвердила декілька протоколів, відповідно до яких рада начебто вирішила надати ґрант Стіву у той день. Підписання документу заднім числом могло вартувати Джобсові 20 мільйонів доларів.

І знову репутація Джобса постраждала, хоч він і не заробив ні копійки. Ціна на акції Apple продовжувала падати, і до березня 2003 року навіть нові опціони були настільки низькими, що Джобс виторгував за них усі прямий ґрант вартістю 75 мільйонів доларів у акціях — у сумі це складало 8,3 мільйона за кожен рік, який він працював з того часу, як повернувся в 1997 році, і до кінця дії гранту в 2006-му.

Нічого з цього не мало би ніякого значення, якби часопис Wall Street Journal не надрукував у 2006 році низку розгромних статей про фондові опціони, підписані заднім числом. Про Apple там не згадувалося, але рада директорів компанії створила комітет із трьох членів — Ела Ґора, Еріка Шмідга з Google і Джері Йорка, колишнього працівника IBM і Chrysler, — щоби вони розслідували такі випадки в Apple.

— Ми з самого початку вирішили: якщо Стів був неправий, то хай уже буде, як карта ляже, — пригадував Ґор.

Комітет виявив деякі неточності з Грантами Джобса і декількох інших керівників, і передали результати своїх спостережень у SEC. Джобс знав про підпис документів заднім числом — було написано в доповіді, — але він не отримав від цього ніякого фінансового зиску. (Комітет ради директорів у Disney також знайшов схожі випадки підписання документів заднім числом у Pixar, які відбулися в той час, коли Джобс керував компанією.)

Закони, якими врегульовувалася така практика підписання заднім числом, були неясними, особливо враховуючи те, що жодна людина в Apple не отримала фінансової вигоди від грантів із сумнівними датами. SEC протягом восьми місяців проводила власне розслідування і в квітні 2007 року оголосила, що не подаватиме позовів проти компанії Apple «частково через те, що вона сприяла швидкому й достеменному дослідженню Комісії, а також швидко подала власну заяву». Хоча SEC виявила, що Джобс знав про підписання документів заднім числом, вона звільнила його від відповідальності за цю провину, оскільки він «не знав про можливі бухгалтерські наслідки».

Однак SEC таки написала скаргу на колишнього фінансового директора Apple Фреда Андерсона, який був членом ради директорів, і генерального юрисконсульта Ненсі Гайнен. Андерсон, капітан повітряних сил у відставці, чоловік із квадратною щелепою, глибоко чесний, мудрий і врівноважений, — він був відомий своєю здатністю контролювати істерики Джобса. SEC притягла його до судової відповідальності лише за «недбале поводження» з документами по одному пакету акцій (не