Читати книгу - "Стів Джобс"

Андерсон уважав, що з нього зробили цапа-відбувайла. Коли SEC подала позов проти нього, його адвокат виступив із заявою, яка перекладала якусь частину вини на Джобса. Там ішлося про те, що Андерсон «застерігав містера Джобса, що грант колективу директорів має бути оцінений у день, коли наявна рада вирішить це питання, або ж записаний на рахунок поточних прибутків», на що Джобс відповів, «що рада дала свою попередню згоду».

Гайнен, яка спершу заперечувана звинувачення, висунуті проти неї, зрештою змушена була заплатити 2,2 мільйона штрафу, не визнаючи й не заперечуючи будь-якого проступку. Сама компанія задовольнила позов акціонерів тим, що погодилася виплатити 14 мільйонів доларів за завдану шкоду.

«Рідко трапляється таке, що стільки проблем, яких легко можна було би уникнути, виникають лише тому, що одна людина одержима власною репутацією, — написав Джо Носера у New York Times. — І знову ж ми говоримо про Стіва Джобса».

Нехтуючи правилами, він створив клімат, у якому комусь такому, як Гайнен, було важко борсатися і щось доводити. Інколи для цього потрібно було чимало винахідливості. Але люди, котрі оточували Стіва, могли заплатити за це високу ціну. Зокрема, в питаннях компенсації, — те, що хороші люди не могли не послухатися його примх, змушувало їх припускатися великих помилок.

Щось схоже відбувалося і з вибриками Джобса на стоянці. Він відмовлявся від таких табличок, як то «Місце для автомобіля виконавчого директора», але вважав, що має право ставити машину на місцях для неповносправних. Він хотів, щоби його вважали (інші та він сам) людиною, яка готова працювати за 1 долар у рік, але також волів, щоби його наділяли велетенськими грантами акцій. У ньому боролися суперечності бунтівника та представника субкультури, який перетворився на підприємця; людини, яка хотіла вірити, що він увімкнув і налаштувався, не продавши і не заплативши.

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ П’ЯТИЙ

РАУНД ПЕРШИЙ

Memento mori[4]

Святкуючи п ’ятдесятиріччя Джобса: іменинник (у центі), Ів і Лорін (за тортом), Едді К’ю (біля вікна) Джон Ласетер (з фотоапаратом) та Лі Клоу (бородач)

Святкуючи п ’ятдесятиріччя Джобса: іменинник (у центі), Ів і Лорін (за тортом), Едді К’ю (біля вікна) Джон Ласетер (з фотоапаратом) та Лі Клоу (бородач)

Пізніше Джобс припускав, що причина його раку криється в тому році — починаючи з 1997-го він керував обома компаніями Apple і Ріхаr. Йому постійно доводилося мотатися туди сюди. У нього з’явилися камені в нирках, розвинулися інші хвороби. Щовечора він приїжджав додому настільки виснаженим, що не міг говорити. «Мабуть, тоді рак і почався, бо моя імунна система занадто ослаблена», — сказав Стів.

Доказів, що рак виникає через слабкість імунітету, немає. Проблеми з нирками дозволили виявити пухлину. У лікарні Джобс випадково зустрів уролога, яка лікувала його вперше. Вона попросила його пройти комп’ютерну аксиальну томографію, щоб обстежити нирки й сечовід. Минуло вже п’ять років, відколи він проходив попереднє обстеження. Нове не виявило нічого підозрілого в нирках, але показало незрозумілу тінь у підшлунковій залозі. Лікар сказала Джобсу, що потрібно провести додаткове дослідження та з’ясувати, чи все гаразд із підшлунковою. Але він, як завжди, проігнорував інформацію, котру не бажав «переварювати». Однак лікарка наполягала. «Стіве, це справді важливо, — сказала вона за кілька днів. — Ти мусиш це зробити».

Її голос прозвучав достатньо переконливо, щоби Джобс погодився. Він приїхав до клініки рано-вранці. Після розшифрування томограми лікарі вийшли до нього з поганими новинами. У нього була пухлина. Один із них навіть делікатно порадив Джобсу впорядкувати всі справи, натякаючи, що, можливо, йому залишилося тільки кілька місяців. Увечері того ж дня йому зробили біопсію — ввели ендоскоп через горло аж до кишківника, щоби встромити голку в підшлункову і взяти на аналіз кілька клітин пухлини. Пауел пригадує сльози радості на очах чоловікового лікаря. Виявилося, що то була інсулярна клітина, або ж нейроендокринна пухлина — рідкісна, зате така, що розростається повільно, а це збільшувало шанси на успішне лікування. Стівові пощастило, що її виявили так рано завдяки опосередкованому обстеженню, тож її можна було видалити хірургічним шляхом, поки вона ще остаточно не поширилася.

Ларі Бріліант був одним із перших, кому Джобс зателефонував. Вони познайомилися в ашрамі в Індії. «Ти все ще віриш у Бога?» — запитав його Джобс. Бріліант відповів, що так. Потім вони довго обговорювали різноманітні шляхи пошуку Бога, яким їх навчав індійський гуру Нім Каролі Баба. Затим Бріліант запитав Джобса, чи в нього щось трапилося. «У мене рак», — відповів Стів.

Арт Левінсон, котрий входив до ради директорів Apple, саме проводив збори у своїй компанії Genentech, коли задзвонив його телефон і на екрані висвітилося ім’я Джобса. Тільки-но оголосили перерву, Левінсон перетелефонував йому й дізнався про пухлину. Він мав зв’язки серед спеціалістів з біології раку, і його фірма виготовляла ліки від онкологічних захворювань. Тож він став Стівовим порадником. Як і Енді Ґроув, котрий поборов рак простати. Джобс повідомив йому в неділю, й Енді відразу приїхав до нього додому й пробув із ним дві години.

До превеликого жаху друзів і дружини, Джобс відмовився від операції — єдиного варіанту спасіння. «Я справді не хотів, щоби мене різали, тому спробував лікуватися іншими способами», — поділився він зі мною через кілька років, і в його голосі прозвучала нотка жалю за втраченим часом. Він дотримувався жорсткої веґанської дієти, щодня випивав велику кількість свіжого морквяного чи фруктового соку. Крім того, Стів додав до списку «ліків» акупунктуру, різноманітні трав’яні настої та інші способи, про які прочитав в Інтернеті чи почув від людей із різних куточків країни, включно з консультаціями з провидцями. Якийсь час він навіть перебував під наглядом лікаря, котрий керував клінікою зцілення природними шляхами у Південній Каліфорнії. Тут застосовували вживання органічних трав, сокове голодування, часте промивання кишківника, гідротерапію та вивільнення всіх негативних емоцій.

— Насправді він був неготовий, щоби його тіло розрізали, — пригадує Пауел. — Важко переконати людину зробити такий крок.

Проте вона все одно намагалася вплинути на нього. «Тіло існує для того, щоби слугувати духу», — переконувала вона його. Друзі постійно підганяли Джобса згодитися на операцію і пройти курс хіміотерапії.

— Я розмовляв зі Стівом, коли він намагався лікуватися споживанням кінського гною, і сказав йому, що він просто божевільний, — пригадує Ґроув.

Левінсон розповів, як «щодня благав» Джобса і «неймовірно розчарувався, що не зміг достукатися до нього». Сварки майже зруйнували їхню дружбу. «Рак лікують інакше, — наполягав Левінсон,