Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

Леді Грей, мила, Ви ж не відмовитесь?
А я поспілкуюся з Вашим кузеном!..
Ви не проти моєї компанії, сер…

Лорейна

(Розуміє, що маркіза не знає імені)

Дікон.

Леді Урсула

От і добре!
(Збагнувши, що маркіза вже все вирішила, Лорейна стримано всміхнулася Вільяму Керрі – своєму несподіваному супутнику і, коли він галантним жестом запропонував їй взяти його під руку – дозволила провести себе до… озера з лебедями. Леді Урсула з похмурим Діконом влаштувалася на лавочці неподалік, весело щось йому розповідаючи.

В присутності віконта Керрі, донька генерала почувалася ніяково. Його відверто захоплені погляди змушували її щоки вкриватися сором’язливим рум’янцем. Вони зупинилися на тому самому місці, де Лорейна недавно стояла з кузеном, захоплена сумними спогадами. Юнак дивився на граційних білих птахів, а Лорі Грей дивилася на нього і мимоволі шукала схожість з… Домініком Клемоном. Віконт Керрі був високим і статним красенем з в’юнким каштановим волоссям та виразними карими очима. Приємні риси його обличчя та щира посмішка подобалися дівчині, але все ж він – не Домінік. І ніколи ним не буде! Продовжуючи спостерігати за лебедями, віконт тихо, з помітним хвилюванням сказав)

Лорд Вільям

Ще з Весняного Балу я Вас пам’ятаю, прекрасна леді,
Але на танець Вас запросити… я не наважився тоді.
До того ж, з Вами був обранець гордий – 
На відстані усіх тримав, Ваш кавалер суворий.

(Лорд Вільям глянув на Лорейну з мякою усмішкою, але погляд його залишався серйозним. Він чекав, що вона відповість на це, та вихованка графині лише відвела погляд. Зрозуміла, що віконт мав на увазі барона Клемона, хоч і не назвав імені… Так, у той щасливий вечір на Весняному Балу Домінік весь час був поряд. Нікого з тих джентльменів, які тоді запрошували її на танець, дівчина зараз добре і не пам’ятала, окрім… покійного Генрі Філча. Мабуть, на обличчі леді Грей відбився смуток і юний лорд це помітив, бо промовив тихо і пригнічено)

Лорд Вільям

Пробачте, леді Лорейно, я не хотів Вас засмутити…
Та й бачу, Ви не бажаєте зі мною говорити.
(Вихована і добра вдачею дівчина знайшла в собі сили посміхнутися віконтові)

Лорейна

Ні, лорде Вільям, це не смуток… ні,
Просто… Не хочу згадувати про ті дні.

Лорд Вільям

(Трохи здивовано каже)

Хіба для Вас ті спогади є неприємні?
Я думав, Ви з бароном… Що ж, вагався я даремно.
(Лорейна всміхається йому тепліше – в її зелених очах майнула цікавість)

Лорейна

Шкодуєте, віконте, що не підійшли до мене на Балу?

Лорд Вільям

Тоді, поряд з лордом Домініком… 
Ви щасливою здавались,
Та, схоже, що і самі Ви помилялись.
Не подумайте, леді, але я звик перемагати…
Тому – або все, або нічого не мати!
Тоді б не вдовольнився я одним лиш танцем,
Бо прагнув стати… єдиним Вашим обранцем!

Лорейна

Я вражена, віконте, і не чекала…
(Лорейна не встигла договорити, бо схвильований юнак раптом обережно, але наполегливо взяв її за плечі і спитав, дивлячись їй у вічі)

Лорд Вільям

Ким є для Вас барон Клемон, леді Лорейно?
Чи можу сподіватись я… на почуття взаємне,
А чи всього лише змарную час даремно?..
(В карих очах юного Вільяма Керрі було стільки смутку і благання, що Лорейна зовсім розгубилася. Чорна шаль була сповзла з її плечей і через тоненьку тканину сукні вона відчувала тепло його долоней,.. навіть – жар. Ніби отямившись, віконт різко прибрав руки і додав тихо)

Лорд Вільям

Леді Грей, пробачте мою нестриманість…

Лорейна

Пробачаю,.. і дякую Вам за щирість.
(З цими словами, донька генерала відвернулася і відійшла на кілька кроків. Лорейні потрібно було не бачити віконта хоч кілька хвилин і подумати над його словами. Новий знайомий, який так відверто добивався її прихильності – ну зовсім не вписувався в той світ,.. світ болю і розбитих мрій, в який наче в клітку вона замкнула себе після розлуки з Домініком. Так чи інакше, а любов до барона Клемона й досі жила в її серці. Здавалося б, коли Домінік дізнається про їхнє з тіткою спільне дитя, то вона втратить останню надію на майбутнє з ним. Тому, попри все Лорейна намагалася наблизити цю болісну мить… і навіть сама повідомила про все барона. І ось, цей вродливий і знатний юнак палко прагне зайняти місце Долмініка в її серці і душі, в її… житті. Хіба це можливо? 

А втім, якщо волею Неба тітонька з бароном знову будуть разом, то вона – Лорейна – не насмілиться стати поміж них… Не зможе відібрати їхнє право на щастя! Так, Лорі Грей розуміла, що вже ніколи не буде з Домініком Клемоном, а тому – красень-віконт отримав можливість завоювати її серце. До того ж, життя продовжується і ніхто її не засудить, та й тітонька, зрештою, буде тільки рада. А почуття… Тепер це вже не має значення!