Читати книгу - "Стів Джобс"

Творчий мінімалізм промови додав їй простоти, чистоти та шарму. Хоч би де шукав — в антологіях чи на веб-сайті YouTube, — не знайдеш кращої випускної промови. Інші, можливо, були важливішими. Як-от промова Джорджа Маршала у Гарварді в 1947 році, де він оголосив план відбудови Європи. Але жодна не була настільки витонченою.

Леву п ’ятдесят

Свої тридцяти- й сорокаріччя Джобс відсвяткував у компанії всіх зірок Силіконової Долини та інших знаменитостей. Але коли йому 2005 року виповнилося п’ятдесят, уже після операції з приводу раку, на вечірці-сюрпризі, котру організувала дружина, зібралися в основному найближчі друзі та колеги. Відбувалося все у зручному будинку друзів у Сан-Франциско, а чудовий кухар Еліс Волтерз приготувала лосось, привезений із Шотландії, з кускусом і розмаїттям власноруч вирощених овочів.

— Була прекрасна тепла й домашня атмосфера, всі помістилися в одній кімнаті, — пригадує Волтерз.

Гостей розважали актори відомого комедійного шоу «У будь-якому разі, чиї це слова?». На день народження Джобса прийшов його близький друг Майк Слейд, а також колеги з Pixar і Apple — Ласетер, Кук, Шиллер, Клоу, Рубінштайн і Теванян.

Кук добре справлявся з керівництвом компанії за відсутності Джобса. Всі гарно працювали, і в той же час Кук залишався на відстані від світла рампи. Джобс цінував сильних особистостей, але лишень до певної межі. Він ніколи не давав повної влади своєму заступнику і не ділив з ним славу. Джобса важко було заміняти. Відзначався ти чи ні — було й так зле, і так недобре. Кук умів давати раду таким викликам. Він був спокійним і рішучим у команді, але ніколи не чекав бурхливого вітання персонально для себе.

— Деякі люди ображаються, що Стіву дістається вся хвала, а мені це завжди було до одного місця, — сказав Тім. — Чесно кажучи, я не хотів би, щоби моє ім’я з’явилося в газеті.

Коли Джобс вийшов із лікарняної відпустки, Кук повернувся до звичної роботи — тримати всі рухомі шестерні компанії зчепленими в один механізм і не піддаватися на Стівові спалахи гніву.

— Я помітив, що люди часто плутають Стівові коментарі з тирадами чи з негативізмом, але насправді це просто його манера виражати пристрасть. Я ніколи нічого не брав близько до серця, — каже Кук.

Багато в чому він був наче віддзеркалення Джобса: незворушний, врівноважений і не стільки моторний, як понурий. «Я гарний перемовник, але Кук, мабуть, кращий, бо він класний тип», — сказав якось Джобс.

Восени 2005 року, після повернення на роботу, Джобс призначив Кука операційним директором компанії. Вони разом летіли в Японію. Стів насправді навіть не запитав Тіма, а просто повернувся до нього і сказав: «Я вирішив зробити тебе операційним».

Приблизно в той самий час старі друзі Джобса Джон Рубінштайн і Аві Теванян, заступники з питань комп’ютерного й програмного забезпечення, які приєдналися до компанії в 1997-му у пік її відновлення, вирішили піти. Теванян — тому що заробив достатньо.

— Аві — головатий і добрий хлопець, більш приземлений, ніж Рубі, і ще й без обтяжливого еґо, — сказав Джобс. — Ми багато втратили з відходом Аві. Він надзвичайний. Він геній.

Із Рубінштайном було не все так просто. Йому не сподобалося керівництво Кука, та й узагалі він страшенно «зносився» за дев’ять років роботи на Джобса. Їхні словесні перепалки почастішали. Була ще одна причина: Рубінштайн постійно сперечався з Джоні Айвом, котрий колись працював із ним, а тепер доповідав безпосередньо Джобсу. Айв завжди приносив нові ідеї — дизайн, що захоплював, але в той же час був складним у конструюванні. А це вже царина Рубінштайна — зробити обладнання практичним, тож він часто бунтував. За своєю натурою він був занадто обережним. «Врешті-решт, Рубі ж із Hewlett-Packard, — сказав Джобс. — Він ніколи не докопувався до глибини і не був достатньо агресивним».

До прикладу, справа з шурупами, які тримали ручки комп’ютера Power Мас G4. Айв вирішив, що вони повинні бути певним чином відполіровані й мати певну форму. Та Рубінштайн уважав, що це захмарно дорого й затримає проект на кілька тижнів. Тому заветував ідею. Його робота полягала у виготовленні продукції, що вимагало йти на поступки. Айв був переконаний, що такий підхід шкодить інноваціям, тому йшов в обхід Рубінштайна і звертався до самого Джобса та інженерів середньої ланки.

— Рубі казав, що не можна чогось змінювати, бо це спричинить затримку у виробництві, на що я відповідав: «Гадаю, нам це під силу», — пригадує Айв. — І я знав це напевно, бо вже все обговорив у нього за спиною.

Джобс переважно ставав на бік Айва.

Періодично між Айвом і Рубінштайном ледь до бійки не доходило. І врешті Айв сказав Джобсу: «Або він, або я». Джобс вибрав Айва. На той момент Рубінштайн уже був готовий покинути компанію. Вони з дружиною придбали земельну ділянку в Мексиці й хотіли зайнятися зведенням будинку на ній. З часом він улаштувався в компанії Palm, котра намагалася мірятися силами з мобільним телефоном iPhone від Apple. Джобс був дуже сердитий на Palm за те, що вони взяли на роботу декого з його колишніх працівників. Тому поскаржився Боно, одному зі співзасновників приватної інвестгрупи, очолюваної колишнім фінансовим директором Apple Фредом Андерсоном, котрий придбав контрольний пакет акцій Palm. Боно відповів Джобсу: «Охолонь. Це нагадує, як гурт The Beatles дзвонив у всі дзвони, коли Herman and The Hermits відібрали в них один із їхніх дорожніх екіпажів». Пізніше Джобс погодився, що трохи погарячкував.

— Це факт, що вони так і не змогли залікувати старої рани, — сказав він.

Джобс зміг зібрати нову команду, яка б не так любила сперечатися. Її головними гравцями, разом із Куком і Айвом, стали Скотт Форстал, який відповідав за програмне забезпечення iPhone; Філ Шиллер, відповідальний за маркетинг; Боб Менсфілд, із підрозділу апаратного забезпечення комп’ютерів Macintosh; Едді К’ю, відповідальний за інтернет-послуги, та Пітер Оппенгеймер, фінансовий директор. І хоча зовні нова команда була дуже схожою на попередню (всі — білі чоловіки середнього віку), але стиль роботи відрізнявся. Айв був емоційний та експресивний, Кук — холоднокровний. Вони всі знали, що мусять ставитися до Джобса з повагою, у той же час не забувати інколи сперечатися з його пропозиціями — хитромудрий баланс, який важко втримати, але хлопці із завданням добре справлялися.

— Я швидко зрозумів, що якщо ти не висловлюєш власної думки, то Стів тебе затюкає, — розповів Кук. — Він бере протилежні думки, щоби спровокувати палкішу дискусію, бо це може привести до