Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

/З відеоблогу Коте Ріни/

Якщо ви кудись пробиваєтесь, а у відповідь: «Тимчасовий виконувач обов’язків капітана тимчасово недоступний», що це означає? Ах, що бортовий комп’ютер треба навчити уникати повторів… А якщо серйозно?

І чому все так сумно? Захоплення піратами чи поліцією, інопланетним вірусом чи мандрівними зомбі… Люблю вас, народе. Ви можете підняти настрій. Особливо ви, Лисичко Сью, тобто принцесо Аофаніє Іоська. Ні, це я вирахувала не магією. Ви самі вчора переплутали облікові записи.

Як там добір? Ви – фаворитка і медіа, і букмекерів, але мене мучать невиразні сумніви… Я погортала історію і дійшла висновку, що перша королева не мала й десятої частки тієї влади, якою останніми днями розмахуєте ви. Вона виконувала чисто декоративну роль, а вам, одній із шістдесяти з чимось претенденток на обручку, дозволено наказувати.

Знаєте, що я думаю? Напевно, знаєте, якщо погрожуєте такими карами. Хочу вас заспокоїти: це не моя справа. Я не буду на весь світ припускати, що ви не наречена короля Іможена, а його незаконнонароджена дочка.

Ні, це не помста за лікарню. Це помста за Сема. За те, що саме ви змусили Арчі Міна написати ту мерзенну статтю. Вибачення запхніть собі в дупу. І галанет мені не вимкнуть, бо відтепер я… кхм… маю дипломатичну недоторканність. Я – почесна дипломатка Еліанії. Не вірите? Важко зайти на офіційний сайт і переконатися?

І що з того, що я – громадянка Аріппи? У фізичному сенсі я – еліанка, і краще вам навіть не замислюватися про те, що це означає.

Замислились? Даремно. Ця таємниця піде зі мною у могилу.

Так, із помстою розібралися. Перейдемо до справ насущних? Їх за минулу ніч назбиралося чимало.

Напевно, багатьом цікаво, чому я сиджу в поліцейському відділку? Мабуть, варто розпочати здалеку.

Вчора після «Погибелі» мені стало поганенько, і благаю, не кажіть, що такого слова не існує. Я почувалась як стара загнана шкапа з деменцією, тому що з моєю головою творилося всяке погане і лячне. Наприклад, мені вчувався далекий дитячий плач і гавкіт лайса, і якщо голоси немовлят ще можна списати на птаорі та уяву, то до найближчих лайсів дуже багато світлових років.

Я злякалася, що мозок ось-ось закипить і витече крізь вуха… Теж бачили той фільм про надсекретну зброю масового ураження? Робота гримерів на найвищому рівні, мені тиждень жахіття снилися.

Так ось, я злякалась і вирішила: хай буде, що буде. До нормальної землі догребти неможливо, зате скелі поруч. Не обов’язково ж мене розмаже? Раптом вдасться вибратися?

О, розмаже? Впевнені? Ясно… Ну, іншого разу знатиму.

Але взагалі до скель я не допливла. Там поблизу гойдалося багатенько буйків… Так, тепер я знаю, що це сигнальна система колонії суворого режиму! Мене підібрали за сім хвилин. А мали пристрелити на місці?

Ой, не нагнітайте… Ви точно начальник служби безпеки тієї самої колонії? Приємно познайомитися і ласкаво прошу до мого блогу!

Чому колишній начальник? Бо мене не застрелили? Та це ж…

Жарт. Зрозуміло. Було дуже смішно.

Мені сподобався військовий флаєр. Не «Сонечко», ясно, але ж яка швидка машина! Галанет клянеться, що такі продаються на «чорному» ринку разом із повним озброєнням за непристойну ціну. Я трохи порахувала… Мені доведеться розтягнути «Бляшанку» на серію з двадцяти семи книг, щоб дозволити собі нову іграшку.

Цікаво, чи там дають розстрочку?

Дають усе, що забажаєш, ех…

Ой-ей, під такі відсотки я краще до корита мотор присобачу!

І ми плавно переходимо до помсти.

Пам’ятаєте, я обіцяла Арчі Міну відвідати його всією силою своєї земної магії? Він цього не забув і коли мене побачив…

Я що, не казала? Моїми і не лише стараннями його відправили на далекий проблемний острів. Пан Мін тепер не радник короля, а начальник виправного закладу номер вісімнадцять. Йому навіть відпочити в санаторії не дали – виштурхали з еліти в… як би це назвати… Еліту опальну з перспективою скотитися до середнього класу?

Ми зустрілися в адміністративному будинку, куди Арчі Міна терміново викликали з дому. Гадаю, моє ім’я йому не назвали, бо я стала для нього неприємним сюрпризом. Він миттю позбувся сонливості і провів мене до свого скромного, не до кінця позолоченого кабінету, де зробив досить непристойну як для чесного чоловіка пропозицію. Угода була простою: я більше не псую йому життя ні магією, ні блогом, а він пояснює, чим йому не догодив Сем.

До речі, про Сема нічого не чути? Точно ні? Ну-у…

Зрозуміло, я погодилася і дізналась ім’я милої принципової Аофанії, що зліпила скандальну цукерку, але побоялася виступити з нею сама. За допомогу принцеса обіцяла повернути пану Міну прихильність короля, але остаточно добила його придворну кар’єру.

Принцесо, навіщо ви це зробили? Ось серйозно, навіщо? Арчі Мін упевнений, що заради додаткової уваги до Імодалісу у пресі, але я бачу тут щось особисте. Рейтингові новини – це не суцільні помиї. Потрібен баланс і конфлікт, а у вас бруд скоро почне витікати з екрана. Хоча популярності ви досягли, не сперечаюся.

Поки ми з паном Міном обмінювалися люб’язностями, прибула поліція. Під зацікавленими поглядами ув’язнених, що тільки поверталися з копалень, мене передали сержантці Гаїні Край та її напарнику Марті, чиє звання і прізвище не озвучувалися й досі.